Золотий маг. Книга 1. Зерно

Здавалося, що ця нескінченна прогулянка триватиме вічно. Вони встигли побувати біля королівського палацу, в кварталі знаті, кілька разів пробігтися по ринку, зайти в декілька невеликих крамниць, де він купив собі все для гоління, та деякий одяг. На прохання, вони забігли навіть у книжкову крамницю, де він більше години перебирав книжки та купив собі карту Тротса, щоб краще вивчити країну. Ближче до обіду Матотору почав зупинятися біля кожної таверни або забігайлівки, благаючи зайти поїсти.

Ніку і самому вже кортіло швидше сісти відпочити і перекусити, але йому треба було обов’язково зайти до майстра-коваля, якого рекомендував Майстер Ілтзе, та замовити потрібні йому деталі. Зрештою вирішили розділитися. Касталатус і Матотору зібралися піти в ресторан обідати, а Нік до майстра-коваля. Перейнявшись тим, щоб Нік не залишився голодним, Матотору притягнув їх на базар до крамниці, де продавалися різноманітні пиріжки, він так розхвалював це місце, що Нік поступився. Не розрахувавши, він купив цілу велику корзину різних пиріжків, але спробувавши їх, щиро подякував товстуну. Вони виявилися просто чудові. Провівши Ніка до вулиці ковалів, друзі розлучилися.

Не поспішаючи, Нік заглядав у кожну майстерню на вулиці. Він, як початківець-турист на Землі, з подивом розглядав красиві мечі, кольчуги, шоломи, ножі, різне домашнє начиння, якого було не злічити. Найбільші крамниці та майстерні знаходилися на початку вулиці і, щоб дістатися до прилавків або уважніше розглянути вподобану річ, Ніку доводилося протискуватися між великою кількістю покупців. Чим глибше він заходив у вулицю ковалів, тим менше ставали майстерні, гірший товар та й покупців було значно менше. Зате ціни були набагато приємніші.