Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Хоч це й надважливі теми для англійської молоді, та я втішилась, що й тут є гумористичний підтекст. Поза тим, навіть елемент самовисміювання у всій цій дискусії про крутість та мейнстрімність! Підлітки навіть спромоглися посміятися із фобії «бути як всі»: у середині 1990-х, коли група «Spice Girls» була щонайсправжнішим символом мейнстріму і її зневажали всі, хто мав хоч наймізерніші претензії на крутість та неформальність, неформали-гранджери взяли собі за моду вбирати футболки з «Spice Girls». Такий собі іронічний метажарт, форма самоіронії, яка свідчить про відмови сприймати заборону на «мейнстрімність» надто рвійно. Певна річ, такі жарти спрацьовують лише для тих, хто утвердився у статусі «крутих». Такий акт непокори сприймають як заяву штибу «Я такий / така крутий / крута, що можу одягнути відверто мейнстрімну футболку з “Spice-Girls”, і нікому й на думку не спаде подумати буцімто я насправді люблю “Spice Girls”».
Класові правила для дорослих
Семіотика одягу дорослих трохи простіша, ніж звід правил одягу та сигналів у підлітків. Класові індикатори в них також чіткіші.
Найновіший «Довідник Дебретта з етикету та сучасних манер» радить «забути стару англійську приказку: пишна одежа — ознака неотесаних людей». Автор наполягає, що це правило походить із часів, коли «було заведено пишно зодягатися до будь-якої оказії, хіба окрім роботи в садку». У наш же час, веде автор далі, «одягнутися занадто святково — це означає начепити щось розкішне, чепурне і вайлувате, зовсім забувши про навалу спортивного стилю, який екіпірував усю націю у кросівки та світшоти». І він має рацію, особливо стосовно чоловіків, але серед жінок павичеве крикливе вбрання досі служить непомильним показником приналежності до нижчих класів. Вищі прошарки, однак, вміють «ошатно зодягнутись» і при цьому не виглядати крикливо і вифранчено.
Жіночі класові правила
Надмір прикрас (особливо золотих; намисто з ініціалами чи іменем власниці), забагато макіяжу, ретельно вкладене волосся, чепурне вбрання, блискучі колготки, незручні, тісні туфлі на височенних підборах — це все ознаки нижчих класів, особливо, якщо вбрання не приурочене до особливої оказії. Темну, аж підкопчену, засмагу вищі класи також зневажають і зараховують до категорії вульгарного. Надмір підібраних до комплекту елементів — достоту як з укомплектованими меблями та допасованим декором у помешканні — вважається ознакою нижчих класів, особливо, якщо у палітрі кольорів є яскраві: скажімо, темно-синя сукня з червоною облямівкою, в поєднанні з червоними туфлями, червоною торбинкою і червоним капелюхом (можете сміливо опускатися класовим ліфтом на два поверхи, якщо хоча б один із предметів костюму є не лише червоним, а ще й блискучим). Таке аж надміру чепурне вбрання часто можна побачити на весіллях чи святкових оказіях робочого класу. Тяга допасовувати образ до дрібниць зустрічається й у низах середнього класу, але там превалюють приглушені «головні» кольори, наприклад бежевий. Якщо однакових по кольору аксесуарів два-три, то статусний ліфт підіймається до середини середнього класу. Одначе, здебільшого вони одягаються у «комплект» — занадто чепурний і недільний, занадто допасований і святковий, верхи середнього класу так не одягаються.
Шукаючи критичну відмінність між низами-серединою середнього класу та верхами середнього уявіть собі Маргарет Тетчер (ретельно продумані, строгі, чепурні костюми; блискучі блузки; торбинка та взуття в тон; акуратно укладене волосся) і Ширлі Вільямз (розхристані, зношені, розкомплектовані, але гарної якості твідові спідниці та кардигани; приглушені, болотяні кольори; нічого не підібрано по кольору; волосся без укладки, злегка розбурхане)[70]. Цим я аж ніяк не виводжу неохайність у категорію «високого», а чепурність, далебі, не понижує автоматично до нижчих класів. Жінка, що належить до вищого чи верхівки середнього класу, ніколи не одягне леггінси а-ля Вайнетта Слоб і зачовгану велюрову кофтину, йдучи на ланч у гарний ресторан. Вона одягнеться просто і стримано — без ретельно підібраних кольорів і вигадливих аксесуарів. У неї може бути буденна зачіска, «без укладки». Однак, вона матиме доглянуте волосся, без облізлого жовтявого блонду, з-під якого просвічує два дюйми відрослих темних корінців.