Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
«Слем валить закислений мікс тех-хаусу. Анкл — це вже закрученіша версія на бітах».
«Різноманітний мікс, який однаково підійде і для людей на танцполі, і для пуристів?».
«Для кислотного хаусу Месів Павер надихнулись швидким 290-бітним ламаним ритмом Mr. Spring»[68].
Правило колективної диференціації
Отже, ви в контрах з масовою культурою і впевнено заявили про свою нонконформістську індивідуальність, але так обережно — в затишній безпеці структурованої, врегульованої правилами неформальної групи, у межах якої панують схожі смаки, цінності, жаргон, чіткі кордони і поведінкові коди. Тут немає жодних ризиків помилитися чи зганьбитися у виборі одягу, адже, на відміну від мейнстрімної культури, де правила розмиті, у неформалів з одягом все чітко і ясно. Тож зовсім не дивно, що молоді англійці обирають таку спокійну гавань бунтарства.
Дрес-код для субкультур — це справжній «код для своїх». Слово «код» ми тут розуміємо у двох значеннях — правила і шифр. Правила одягу у племінних групах, так само, як і музичні огляди, наведені вище, зашифровані спеціальною мовою, кодом для втаємничених, який не так просто зрозуміти «чужим». До того ж зашифрований дрес-код надзвичайно строгий — якби такі чітко прописані правила були в школі чи вдома, то без бунту не обійшлося б. Відхилення від приписаної уніформи не вітаються — це добре відомо всім, хто хоча б раз приперся до популярного нічного клубу в невідповідному одязі. Суть навіть не в тому, що ви одягаєте, а як ви це робите. Якщо вовняні шапки заведено натягувати по самі брови, то шапку носити треба тільки так і ніяк інакше. І нічого страшного, що так ви схожі на шестилітку, яку одягала мама-квочка. Якщо худі заведено защібати під саме горло, а капюшон насунути на чоло, що вас, знову-таки, робить навдивовижу вразливим і дитячим, то тільки так треба носити худі. Якщо ви гот, то треба носити все чорне, робити білосніжний макіяж, очі підводити чорним, а губи — темною помадою. І ще волосся обов’язково має бути довге! Без довгого волосся, хай навіть все решта — вбрання і макіяж, відповідатиме загробній стилістиці, ви будете виглядати як «личинка» гота, а не справжній гот. Відрощуйте хутенько, купуйте перуку чи нарощуйте, але волосся має бути довге і край!
Не подумайте, що в межах субкультурної групи немає різноманітності чи простору для маневру із самовираженням. Я лише хочу сказати, що варіації на тему мають дуже конкретні межі: можна роздивитися навколо і обрати своє, але тільки з обмеженого матеріалу. Якщо ви гот, то це має бути зрозуміло з півпогляду; якщо ви гранджер, то має бути видно одразу, — інакше немає змісту бути членом субкультури. Серед неформалів є ортодокси, а є помірковані члени общини. Пол Годкінсон у блискучому дослідженні про культуру готів цитує розмову з готом: на питання: «Що таке бути готом?» — гот відповів так: «Це означає мати повну свободу в одязі і самовиражатися так, як цього хочеш». На що Годкінсон зауважив, що «іноді відповіді неформалів на прямі питання спонукають до двозначних висновків». Якщо розшифрувати, то Годкінсон дуже ввічливо сказав: «Та що ж ви не кажете!».
А от інформаторка виявилася більш проникливою: відповідаючи на питання, чому так важливо бути «іншими», вона відповіла: «Та так, всі сурмлять про те, які вони особливі, але всі готи мають однаковісінькі “стіли”! Розумієте до чого я? …Ох, які ми індивідуальні у рваних топах-сітках і нью-рокзах (марка черевиків)» А третій респондент все гарненько підсумував і напрочуд відверто пояснив суть конфлікту: «Та ніхто не стає готом, бо хоче виділятися, але разом з тим ти хочеш бути не таким, як усі. У компанії готів ти зливаєшся з готами, але для інших — ти відрізняєшся».