Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
— А мені хочеться покуштувати віскі.
— Але його так важко дістати, а ти любиш мансанілью.
— Гаразд, не треба мені твого віскі, Роберто, — сказала вона. — Ох, як я тебе люблю! І тебе, і твоє віскі, якого ти мені не даєш. Ти свиня.
— Я дам тобі покуштувати, але жінкам воно вадить.
— А я досі робила тільки те, що жінкам корисно, — сказала Марія. — А в тому ліжку я лежатиму в цій самій шлюбній сорочці?
— Ні. Я накуплю тобі різних сорочок і піжам, якщо ти схочеш спати в піжамі.
— Я куплю собі сім шлюбних сорочок, — сказала вона. — По одій на кожен день тижня. І тобі я теж куплю чисту шлюбну сорочку. Ти свою сорочку переш хоч інколи?
— Інколи перу.
— Я дбатиму, щоб у тебе все було чисте, і я наливатиму тобі віскі й доливатиму воду, так, як ви робили в Ель Сордо. І я добуду для тебе оливок, і солоної тріски, й горіхів, щоб ти мав чим закусити, і ми просидимо в тому номері цілий місяць і нікуди звідти не виходитимемо. Якщо тільки я зможу бути з тобою так, як мені хочеться, — сказала вона і раптом посмутніла.
— То дурниця, — сказав Роберт Джордан. — Справді дурниця. Може, в тебе там було садно, зробився рубець, і він тепер болить. Таке буває. Але це швидко минає. Зрештою, якщо в тебе справді щось серйозне, то в Мадріді є добрі лікарі.
— Але ж раніше все було гаразд, — жалібно сказала вона.
— Це тільки свідчить про те, що все знов буде гаразд.
— Ну, то поговорімо ще про Мадрід. — Вона переплела свої ноги з його ногами й потерлася маківкою об його плече. — А ти там не соромитимешся мене через те, що я така бридка, обстрижена?
— Ні. Ти гарна. В тебе вродливе обличчя, гарне тіло, довге й легке, і гладенька золотава шкіра, і всі намагатимуться відібрати тебе в мене.
— Qué va, відібрати мене в тебе! — сказала вона. — Більше жоден чоловік не торкнеться мене, поки я живу. Відібрати мене в тебе! Qué va!
— А багато хто намагатиметься. От побачиш.
— Вони побачать, як я тебе кохаю, і зрозуміють, що торкнутися мене — це все одно, що встромити руку в казан із розтопленим оловом. Але що буде з тобою, коли ти побачиш вродливих жінок, розумних і освічених, як ти! Ти не соромитимешся мене?
— Ніколи. Я одружуся з тобою.
— Як хочеш, — сказала вона. — Але, по-моєму, це не так уже й важливо, оскільки в нас тепер немає церкви.
— Я хотів би, щоб ми з тобою побралися.
— Як хочеш. От слухай, якщо ми колись потрапимо до іншої країни, де ще є церкви, то, може, ми там зможемо взяти шлюб?
— У мене на батьківщині церкви ще є,— сказав він. — Там ми зможемо взяти шлюб, якщо для тебе це має значення. Я ніколи не був одружений. Отже, це дуже просто зробити.
— Я рада, що ти ніколи не був одружений, — сказала вона. — Але я рада, що ти знаєш усе, про що мені казав, бо це означає, що в тебе було багато жінок, а Пілар каже, що тільки за таких чоловіків можна виходити заміж. Але тепер ти не бігатимеш за іншими жінками? Бо якщо бігатимеш, то це вб'є мене.
— Я ніколи не бігав дуже за жінками, — сказав він. і це була правда. — Поки я не зустрів тебе, я навіть не думав, що зможу когось покохати по-справжньому.
Вона погладила його по щоці, потім обняла за шию.
— Ти, певно, знав багатьох жінок?
— Але не кохав жодної.
— Слухай, Пілар сказала мені одну річ…
— Яку?
— Ні, краще я тобі не скажу. Краще поговорімо про Мадрід.
— А що ти хотіла сказати?
— Тепер уже не хочу.
— А може, все-таки скажеш? Це ж може бути щось важливе.
— Гадаєш, що це може бути важливе?
— Так.
— Звідки ти знаєш? Адже ти не знаєш, про що йдеться.
— З твого тону.
— Ну, гаразд, я не приховуватиму від тебе. Пілар сказала мені, що завтра ми всі помремо і що ти знаєш це так само добре, як вона, тільки тобі байдуже. Вона сказала це без осуду, а навпаки, з повагою.
— Вона так сказала? — спитав він. Навіжене бабисько, подумав він, а вголос мовив: — Це все її кляті циганські вигадки. Таке верзуть старі перекупки на базарах та боягузи по кутках кав'ярень. Це все кляті вигадки, туди їх і розтуди. — Він відчув, як піт виступив у нього під пахвами й стікає по боках, і сказав собі: злякався, га? А вголос промовив: — Вона просто язиката забобонна баба. Поговорімо ще про Мадрід.