Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Ригаль жартував, мовляв, намагається з нього зробити інтелігента!
Дістати усе те в Москві було складно, та й коштували продукти недешево, але не для Ригаля. Хотів балувати свою Ірину (так Дануся звалася згідно совєцького паспорта) харчами, одягом, жіночими витребеньками… Щоб не голодувала і ні в чому не мала потреби. Єдине, що не подобалося, — то це робота коханої жінки. Покоївкою у «Націоналі» працювати — не для неї… Та Ірина впросилася. Адже нічого складного їй там не доручають, працює «сутки через двоє», отримує пайок, та й на люди усе-таки виходити треба. До того ж вона і так майже завжди вдома, чекає на нього, прибере, їсти наготує — має до цього хист!
Окрім того, Ригалю давно натякали, що його жєнсчіна у «Націоналі» — вельми цінний співробітник, бо має доступ до приїжджих іноземців.
Буває ж у їх апартаментах, може переглядати вміст їхніх валіз чи папери на столі… І коли знадобиться, то мусить бути готова виконати й інші, відповідальніші завдання.
Наче їм недостатньо того, що у кожному номері того «Націоналю» він мало не власноруч встановив підслуховуючі пристрої!
Ригалю, звісно ці натяки не сподобались, але виду він не подав… Ходив набундючений та замислений цілі дні, роздумуючи, як же бути, наче від нього насправді щось залежало.
Він уже показався в дверях, ступив на тротуар, рушив у напрямку Ірини.
Вона йшла йому назустріч, розминаючись з якимось чоловіком у темному плащі та капелюсі…
Все сталося майже миттєво.
Позаду Ригаля загуркотіла вантажівка, виїхала і рушила вузьким провулком, набираючи швидкість.
«Воскресение же! Какого разъездились в таком тесном переулке грузовики?» — майнула думка у Ригаля.
Він не встиг опам’ятатися, не встиг усвідомити, що відбувається, як вантажівка помчала, наче шалена.
Заверещали гальма, вантажівку кинуло убік, просто на тротуар, де завмерла перелякана Ірина.
Ригаль ще встиг помітити, як чоловік, з яким вона тільки-но розминулася на тротуарі, озирнувся і кинувся до неї, із силою відштовхуючи убік та закриваючи собою.
Ірина упала на кам’яну бруківку, в’язана сумка вилетіла з її рук просто під колеса вантажівки, туди, де мала б у цю мить стояти вона…
Ригаль скам’янів. Вереск Ірини повернув його до тямки і він кинувся до неї…
Автівка тим часом заревла, підстрибнула на бордюрі і рушила вперед.
Водій, вочевидь, додав газу і за якусь мить машина зникла в іншому кінці провулку…
— Боже мой…. Ирочка! Что с тобой? Ирочка?
Незнайомець тим часом уже допоміг їй підвестися. Його плащ і штанина, як і одяг Ірини, забруднилися.
— Ирочка! — не вгавав Ригаль, обмацуючи обличчя Данусі. — С тобой все хорошо? Что за сволочь была за рулем?! Товарищ… Вы запомнили?.. Запомнили лицо этого гада? Или номерные знаки?
— Откуда! — відхекуючись, проказав чоловік. Він нарешті випустив Ірину з рук і нагнувся, розтираючи забите коліно.
Його капелюх лежав тут же, на тротуарі, просто у калюжі…
— Ирочка….
— Мне надо было либо стоять и запоминать лицо водителя и номерные знаки, либо успеть оттолкнуть эту женщину! Она едва не попала под колеса грузовика!
— Ирочка… — не переставав Ригаль повторювати. — У тебя ничего не болит?
З відчаєм озирнувся, намагаючись підібрати правильні слова.
— Что это было? Покушение? — промовляв він невпопад. — На кого? На меня?
— Сомневаюсь, товарищ… — важко дихаючи проказав чоловік, глипнувши на Ригаля, певно, тільки тепер помітивши його військову форму. — Скорее всего, в кабине сидел совершенный дурак, который не справился с рулем. Дорога мокрая… Вы же слышали скрип тормозов от самого поворота? Похоже, он не справился с управлением!
— Похоже на то! — видихнув Ригаль, пригортаючи до себе та цілуючи в лоба Данусю.
— Спасибо… Спасибо, товарищ… Вы спасли мне жизнь! — прошепотіла Дануся безсило. — Я так испугалась! Так испугалась! Вся жизнь прошла перед глазами…
Вона випручалася з обіймів Ригаля.
— Посмотри, посмотри, чулки новые порвала, пальто грязное, юбка тоже… А этот товарищ… Как вас зовут? Лёлик, — звернулася вона до нього, — Спроси, как товарища зовут! Он же мне жизнь спас!
— Сметана… — проказав Ригаль, споглядаючи розчавлену сумку. — Варенички… сальдо… все к чертям собачьим! Все колесами гад раздавил!
— Какая сметана! Какие варенички! Лёлик! — у відчаї закричала Дануся на свого недолугого кавалера. — Я чуть под колесами грузовика не погибла! В тихом переулке!
— Простите, товарищ! — звернувся Ригаль до незнайомця. — Я так испугался за жизнь Ирочки, что несу черт знает что… Да и вы тоже, тоже весь в грязи… Простите… я совсем потерял рассудительность. Как вас зовут?