Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Як завжди, — кивнув Марко. — Я буду, як завжди, під вікном співати серенади…
— Дивно, що нас іще не заштопорили за таку оперативність, — гмикнув Флемінг. — Ви самі казали, Алексе, що Сталін перечитує усю мою писанину…
— Переконаний у тому, — кивнув Швед. — Читає, ще й як.
— Ну, тоді йому також цікаво буде побачити очима іноземців нутрощі лубенської в’язниці… — білозубо вишкірився Флемінг.
Марко підвів здивований погляд.
— Це те, про що я думаю? — вказав він поглядом на складені аркуші.
— Так, мій друже. Я роздобув лист Монкхауза… — кивнув Ян. — Просто з затінків совєцької тюрми. Правда, довелося витратити усі свої рублі… Але воно, я скажу вам, того вартувало.
Марко відклав виделку, розгорнув аркуші. Пробіг очима по рядках.
«…Отже, чотири співробітники доставили мене на Луб'янку. Я мав зовсім трохи часу, щоб поговорити з одним із керівників слідчого управління і розповів йому про свою бесіду з радянським торговим представником в Лондоні й дані ним гарантії безпечної роботи у Росії.
Я попередив його, що справа ця вельми серйозна, і висловив надію, що мій арешт узгоджений з вищим начальством. Він запевнив мене, що все робиться з повного схвалення радянського уряду, який докладно розглянув це питання.
Потім мене відвели в тюрму, де мене піддали звичайним тюремним процедурам: мене роздягнули, вилучили підтяжки, краватку, комірець тощо, а також усі інші предмети, за допомогою яких міг би, на думку моїх тюремників, повіситися.
Близько 3:30 мене помістили до камери, а о 6:30 розбудили, принесли легкий сніданок, після чого о 8-й ранку почався перехресний допит. Він тривав безперервно протягом 19 годин…»
Марко тихо присвиснув.
— Це ще мало… Був би ти, Монкхаузе, не британським, а українським інженером…
«Жодних конкретних звинувачень мені не висунули, — читав Марко далі, — однак запропонували в усьому зізнатися. У хід пішли звичайні загрози, і в остаточному підсумку, стомлений і виснажений, я нарешті визнав, що намагався бути в курсі загальної ситуації в країні, щоб інформувати раду директорів „Метрополітен Віккерс“ про загальний стан, а також про можливості для ведення бізнесу в майбутньому.
Проте я сказав їм, що все це я вважав звичайною діловою практикою, а не шпигунським спогляданням.
Мені тут же пояснили, що це політичне й економічне шпигунство, нехай мої дії і були виключно в інтересах фірми.
Потім мені влаштували перехресний допит, метою якого було змусити мене визнати, що я є працівником британської розвідки.
Звичайно, це була повна маячня, тож після восьми годин безплідних сперечань зі мною вони цю марну справу покинули.
Потім почався ще один такий же допит (він тривав п'ять годин), щоб змусити мене визнати, що у мене начебто є секретне джерело фінансування для ведення контрреволюційної і підривної роботи в СРСР.
Я вперто стояв на своєму, бо, звісно, і це була суцільна маячня.
Через п'ять годин було зняте і це звинувачення.
Слідом за тим мене звинуватили у військовому шпигунстві, проте від цього звинувачення вони незабаром відмовилися самі…»
— Падлюки… Підла сволота… — прошипів Марко. — Кажу ж вам, Яне, цьому Алану Монкхаузу дуже поталанило, що за ним стоїть Велика Британія… Я знав випадки, коли людей арештовували за геть нікчемні речі і розстрілювали у той же день. Без суду і слідства, рішенням трьох ідіотів.
— Там, далі… — кивнув Флемінг. — Уже за північ Монкхаузу висунули список поломок турбін за кілька останніх років. Допити тривали цілий день й увесь вечір. Він був до чорта стомленим і нарешті, на радість своїм тюремникам, визнав, що деякі поломки були пов’язані з неналежною якістю матеріалів та монтажу…
Через кілька днів Флемінг таки отримав відповідь із Кремля за підписом самого Сталіна. Вождь СРСР відповів власноруч, однак у інтерв’ю Яну відмовив, посилаючись на зайнятість.
— А чого ви хотіли, мій друже! — Марко з усмішкою поглянув на Флемінга. — Він уже побачив, на що ви здатні, читаючи ваші статті… Певно, відповідати на ваші гострі запитання у нього немає ані найменшого бажання…
А потім… потім до апартаментів Шведа постукала Дануся.
Як завжди, під приводом потреби змінити білизну передала Маркові записку.