Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Усе як завжди, Яне. Чи не так? — стенув плечима Марко. — Чи ви гадаєте, що викрасти вантажівку на якусь годину у Москві — нездійснена місія?
Флемінг безпомічно розвів руками.
— Ну… тоді, якщо знайдеться вантажівка, — зітхнув він удавано скрушно, — вважайте що водія ви маєте. Досвід у мене невеликий, але для вашого фінта цілком згодиться.
— Ви умієте водити вантажівку? — гмикнув Марко.
— А скільки того діла? — похитав Ян головою. — Не покину ж я вас, мій друже, у такій ризикованій ситуації…
Колись зупинитися у мебльованих кімнатах дохідного будинку на Большому Івановському провулку, З було не усім по кишені.
Тільки респектні гості могли дозволити собі знімати тут апартаменти та мешкати по кілька днів.
Москва усе-таки. Центр міста.
Тут же, недалеко, до усього рукою подати: ресторації, магазини, чайні та питейні заклади, адміністративні установи…
Зазвичай у дохідному квартирували заможні іноземці, що приїжджали до Москви налагоджувати ділові угоди, але після більшовицького перевороту власники дохідного на Івановському повтікали за кордон, а совєти перетворили апартаменти на приміщення, де гніздилося чимало всіляких контор під назвами, які просто неможливо було вимовити, на кшталт «наробразу» та «массоліту».
Гарні меблі та інтер’єри понищили або порозкрадали ще у сімнадцятому. Рятуючись від холоду, нові «господарі» палили у розкішних кахляних грубках не менш розкішні різьблені ніжки стільців із дорогущих гарнітурів та усе, що траплялося під руку, керуючись тим, що московським пролетарям буржуазна розкіш ні до чого. Вцілілі меблі, яким вдалося пережити ту вакханалію, пізніше потрапили у кращому випадку до «Націоналю». У гіршому — до приватних помешкань представників нової совєцької влади.
Тож сьогодні тут усе виглядало доволі вбого.
У пощерблених кахляних грубках зранку просмерджували курним вугіллям, а колишню розкіш замінили суворими, нашвидкуруч збитими стільцями, столами й табуретами.
А там, унизу, у підвалі будинку, в ящиках лежали безцінні скарби, раритетні експонати та стародруки, зрештою, те, що залишилося від праху давніх руських володарів. І усі ці дивовижні речі могли б повідати не менш дивовижну історію благодатної української землі, мешканців якої так завзято віками мордували, нищили та обкрадали московські царі.
Більшовики, зі свого боку, під фальшивими гаслами свободи, братерства та рівності продовжили ту чорну справу не менш завзято.
За якихось два десятки років заюшили Україну кров’ю та завалили опухлими від голоду тілами від Дону до Збруча.
Уже було не до історії, не до книжок, не до пам’яті…
«Історічєскоє Православное Палєстінскоє общество» знайшло у більшовицькій владі достойних продовжувачів! Бо за Леніна не тільки не зникло, але й оновилося, набралося нової потуги і сили.
«України ніколи не існувало. Українська нація — вигадка інтелігентів», — чи не так проголошував комуняка Християн Раковський та йому подібні?!
Тож навіщо українцям, цим недоросам, власна історична спадщина? Для чого їм храми, музеї та прах стародавніх київських володарів? Для чого їм мова та україномовні книги? Усе це небезпечний буржуазний націоналізм, що здатен завдати великої шкоди молодій країні Рад.
І млинок закрутився знову…
Ось чому так прагнула Воскресенська повернути ті ящики з цінностями до Москви! Як і за давніх часів, по усій колишній Російській імперії збирають вони усе, що належить Україні — таємно вивезене, врятоване чи викрадене до них іншими… Ось чому сьогодні ці ящики з вензелем «ИППО» після Харбіна опинилися знову в Москві.
Тільки от халепа! Завезти — завезли, а потім усвідомили: підвал-то окрім старих дверей не має жодного захисту, навіть поганенької сигналізації!
Дануся глибоко вдихнула… Нервуватися було чого, бо вона до кінця так і не второпала, у чому полягав Шведів задум. Але за п’ятнадцять хвилин до дванадцятої, як і домовлялися, була в умовленому місці.
Елегантно одягнута, напахчена, як і належить коханій жінці совєцького військового.
Ригаль уже побачив її з вікна, швидко помахав рукою, тож зараз десь і вийде…
У руках тримала в’язану торбинку, а у ній — ретельно загорнутий у рушник горщик з улюбленими варениками Ригаля — з сиром та шкварками. Окремо — сметана у баночці, «четвертушка» горілки, сало добірне, з м’ясними прожилками, нарізане інтелігентними тонкими скибочками, цибуля та хліб…