Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Лінк удав, що кашляє. Його батько, полохливий, заляканий чоловічок, отримав честь командувати кавалерією після того, як помер його попередник — Здоровань Ерл Ітон. У цих воєнних спектаклях існувала єдина перепустка нагору — хтось мав померти. Для родини Саванни Сноу такі події завжди мали велику значимість. А от для Лінка… він і сам не мав тієї значимості на тлі ожилої історичної буфонади.
— Гаразд, містере Лі, подивімось на це так. Хвилиночку, я зрозумів. Ми, ну-у, ми виграли битву і програли війну. Чи якось інакше? У нас із цим завжди плутанина.
Містер Лі пропустив Лінкові слова повз вуха. У нього, напевно, цілий рік перед будинком висів прапор Конфедерації — точніше, перед його пересувним двокімнатним фургоном.
— Містере Лінкольн, на той час, коли Гетч і його солдати дісталися Медового пагорба, полковник Колкок…
Клас захихикав, а містер Лі обвів усіх пильним поглядом.
— Так, це його справжнє прізвище. Полковник разом із загоном солдатів Конфедерації та народним ополченням спорудив поперек дороги неприступну батарею з сімох гармат.
Скільки ж іще ми маємо слухати про ці сім гармат? Цю батарею вже прирівняли до дива з рибою і хлібами.
Лінк знову повернувся до мене, киваючи у бік Мейн-стріт.
— Ну?
— Думаю, це Лінині родичі. Вони мали приїхати на її день народження.
— Так, Ридлі щось про це казала.
— Ви досі зустрічаєтеся? — з острахом запитав я.
— Ага. Ти ж умієш тримати секрети?
— А що, раніше не вмів?
Лінк задер рукав кофти з зображенням рок-гурту «Ремоунз» і показав мені тату, схоже на анімешну Ридлі в коротенькій плісированій спідничці й гетрах. Я сподівався, що Лінкове захоплення Ридлі вже трохи охололо, але в глибині душі знав: Лінк забуде її тільки тоді, коли вона вдовольнить свою жагу, коли сама вирішить, що вже досить. Якщо, звісно, до того часу не змусить Лінка стрибнути сторч головою зі скелі. Та й навіть тоді він, можливо, не захоче ставити крапку.
— Я зробив цю татуху на різдвяних канікулах. Круто, правда? Ридлі сама її намалювала. Вона смертельно класна художниця.
Так, про «смертельно» він не збрехав. Ну що я міг сказати? «Ти наколов на руці мультяшну версію темної чародійки, яка, між іншим, тримає тебе під якимось любовним закляттям і випадково мається тобі подругою?»
— Мати вб’є тебе, коли побачить.
— Вона не побачить. По-перше, рукав затуляє тату, а по-друге, у нас у будинку є нове правило щодо особистого простору. Вона повинна стукати.
— Перш ніж увірватися в твою кімнату і натворити там чого завгодно?
— Так, але спочатку вона бодай стукає.
— Сподіваюся. Заради твоєї ж безпеки.
— У будь-якому разі, у нас із Ридлі є для Ліни сюрприз. Тільки не кажи Рид, що я тобі розповів, бо вона мене грохне, але завтра ми хочемо влаштувати Ліні вечірку, просто там на полі, перед будинком.
— Ти жартуєш!
— Сюрприз! — Лінк так радів, ніби вечірка дійсно відбудеться, Ліна прийде на неї, а Мейкон її відпустить.
— Чим ти взагалі думав? Ліні це не сподобається. Вони з Ридлі навіть не розмовляють!
— Ну, друже, це вже залежить від Ліни. Нехай піде назустріч, вони ж таки сім’я.
Я знав, що винна у всьому Ридлі, що це вона загіпнотизувала його, але однак злився на Лінка.
— Ти не розумієш, що кажеш. Краще не сунь туди свого носа, я тебе прошу.
Він розгорнув шоколадний батончик і відгриз від нього кусень.
— А хай би що, чувак. Ми просто хотіли зробити Ліні приємне. У неї не так багато знайомих, готових улаштувати свято.
— Ще одна причина нічого не починати. Ніхто не прийде!
Лінк задоволено посміхнувся і запхав у рот рештки батончика.
— Усі прийдуть. Вони вже готуються! Принаймні так каже Рид.
Ридлі. Ну хто б сумнівався! Варто їй лише льодяником прицмокнути — і за нею піде все місто, як за сопілкою клятого щуролова.
Але Лінк бачив ситуацію у зовсім іншому світлі:
— Та ще й мій гурт «Святі дриґачі» уперше виступить на сцені.
— Твій що?
— Новий гурт. Я організував його в тому… в церковному таборі.
Я не хотів більше чути ані слова про його зимові канікули. Добре, що він хоч цілим повернувся.
Містер Лі грюкнув крейдою по дошці, привертаючи увагу до великої цифри вісім.
— Врешті-решт Гетч не міг зрушити лави Конфедератів і відступив. Він утратив вісімдесят дев’ять солдатів, і ще шістсот двадцять дев’ять отримали поранення. Конфедерати виграли битву, втративши тільки вісім солдатів. Ось чому, — містер Лі з гордістю постукав по вісімці, — усі ми завтра будемо разом відтворювати ожилу минувшину і битву на Медовому пагорбі.