Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Тієї ночі, перечитуючи «Книгу місяців» аж до самого світанку, ми разом споглядали схід сонця — лишень вона з Рейвенвуда, а я зі свого вікна.
«Ітане?»
«Я тут».
«Я боюся».
«Знаю. Л., спробуй заснути».
«Я не хочу марнувати час на сон».
«Я теж».
Але ми обоє знали, що це неправда. Просто жоден з нас не хотів знову бачити ті ж самі кошмари.
«Ніч обрання є ніччю найбільшої слабкості, бо тоді пітьма зсередини з’єднується з пітьмою ззовні, і наділений силою відкривається великій темряві, не маючи захисту, оберегу чи замовлянь від нападу і вторгнення. Смерть у годину обрання безповоротна і вічна…»
Ліна згорнула книжку.
— Я більше не можу це читати.
— Так, це не жарти. Не дивно, чому твій дядько завжди такий стурбований.
— Мало того, що я можу перетворитися на злого демона, так іще ж і дуба врізати… Допиши це у список під пунктом «лиха доля».
— Є. Демон. Дати дуба. Доля.
Ми знову були в саду Ґрінбраєру. Ліна передала мені книгу, а сама лягла на спину, задивившись у небо. Я сподівався, що вона просто гралася з хмарами, а не думала про те, як мало ми дізналися з книги за всі ці дні. Я намагався її не зачіпати — натомість гортав сторінки — в Амминих старих садових рукавичках, занадто куцих, щоб цілковито заховати мої долоні.
«Книга місяців» налічувала тисячі сторінок, а деякі з них містили ще й не одне заклинання. Я не знайшов у їхньому розташуванні жодної логіки — скидалося на те, що заклинання записували хаотично. Зміст був радше схожий на чернетку, в якій похапцем накидали кілька посилань на вміст книги. Я гортав її, намагаючись знайти хоч якусь цінну інформацію, та більша частина прочитаного взагалі збивала мене з пантелику. Я лишень сидів і мовчки дивився на слова, яких не міг зрозуміти.
Раптом один з виразів вирізнився з-поміж решти слів — я бачив його на стіні в кабінеті мами й тата: «РЕТЕ ЕТ INVENIES». Шукай і знайдеш. «INVENIES». Знайдеш.
Я шалено гортав сторінки маминого словника латини, виписуючи слова для перекладу в кінець книжки. І раптом отримав заклинання:
— Тут дещо є!
Ліна сіла, зазираючи мені через плече.
— Ти про що? — в її голосі було небагато оптимізму.
Я показав їй свої каракулі:
— Я переклав. Схоже, за допомогою цього примовляння можна щось знайти.
Ліна прихилилася ближче, перевіряючи мій переклад, і раптом вигукнула:
— Це пошукові чари!
— Схоже, саме це може допомогти нам зняти прокляття.
Ліна поклала книгу собі на коліна, уважно вивчаючи сторінку. Потім вона вказала на заклинання, розташоване вище.
— Гадаю, це те ж саме, лише вельською.
— А воно нам знадобиться?
— Хтозна. Ми навіть не знаємо, що шукати, — вона насупилася, втративши колишній ентузіазм. — Крім того, вимовити заклинання не так просто, як здається, а я ніколи не робила цього раніше. Усе може піти не так.
Вона що, жартує?
— Піти не так? Що може бути гірше за перетворення на темну чародійку у день свого шістнадцятиріччя? — я вихопив книгу з її рук, відпалюючи квіточки з кінчиків рукавиць. — То навіщо ми тоді розкопували могилу в пошуках книги? Витрачали тижні, намагаючись зрозуміти її послання? Ми що, навіть не збираємося спробувати?
Я тримав книгу, аж доки одна з рукавичок не почала диміти.
Ліна похитала головою.
— Дай-но сюди, — глибоко зітхнула вона. — Добре, я спробую, але навіть не уявляю, що може з цього вийти. Зазвичай я роблю не так.
— Зазвичай?
— Ну, ти ж знаєш про мої сили, про покликання природниці. Ти ж про це? Мої дії мають бути… природні. А я сама рідко розумію, як це все відбувається.
— Гаразд, тоді ти роби, а я тобі допоможу. Мені намалювати коло? Запалити свічки?
Ліна закотила очі.
— Як щодо того, щоб сісти он там? — вона вказала на місце за півтора метра від себе. — Про всяк випадок.