Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Слід зауважити: посаду не скасовували, її ніхто не відміняв, а просто не згадували.
З’їзд зібрали. На ньому проголосили грандіозні плани руху семимильними кроками у світле завтра та всебічного покращення життя трудящих. З’їзд дружно проголосував за новий Статут, не беручи до уваги те, чи позбавив Сталіна його головної посади, чи ні.
Делегати навіть не помітили, що беруть участь у державному перевороті.
Чи міг Сталін змиритися?
Хто завгодно. Лише не він.
3
Про те, що з’їзд був досить незвичним, свідчать такі факти.
Перше. Стенограму XIX з’їзду КПРС не розсекречено навіть через 60 років.
Є знімки, є хроніка: зал засідань, трибуна, прямо перед нею і трохи нижче — чотири стенографістки. Але записане тими стенографістками нікому не можна показувати.
Друге. Було заведено останнього дня роботи з’їзду вибирати новий склад ЦК. Новообраний Центральний комітет тут-таки збирався на свій перший пленум, щоб обрати вище керівництво — Політбюро ЦК. Після цього проводили підсумкове засідання з’їзду, на якому оголошували список Політбюро ЦК: ті, хто відтепер буде командувати.
На XIX з’їзді все було не так. Останнього дня було обрано новий склад ЦК. Але Центральний комітет чомусь не став вибирати вище керівництво, яке відтепер іменувалося Президією ЦК.
З’їзд завершив свою роботу 14 жовтня 1952 року, делегати роз’їхалися по домівках, не знаючи, хто ж тепер буде керувати партією і всією країною. І лише за два дні, 16 жовтня, відбувся пленум.
XIX з’їзд КПРС: виступає Сталін, на трибуні — заколотники (зліва направо): Каганович, Маленков, Берія, Булганін, Хрущов, Ворошилов, Молотов
Третє. На пленумі з тривалою промовою (півтори години) виступив товариш Сталін. Це останній виступ Сталіна в його житті. Півтори години — це надзвичайно довго. Сталін умів мовчати. Тут раптом його прорвало. Тільки ми не знаємо, про що він говорив. Стенограма тієї промови є таємною через 60 років потому.
Відомо лише, що Сталін на цьому пленумі публічно обізвав товаришів Молотова й Ворошилова британськими шпигунами. (Їхні дружини вже сиділи в підвалах Луб’янки та покірно давали свідчення, які від них «лагідно» вимагали сталінські слідчі).
У минулому після сталінського звинувачення в шпигунстві товаришів Ворошилова й Молотова миттю поволокли б із зали. Далі — закритий суд, рішення якого заздалегідь визначено, і розстріл.
Можна і без суду.
Дивно, але вищі партійні ділки на такі звинувачення Генія Всіх Часів і Народів не реагували.
Під час виборів нового складу Президії ЦК Сталін дав відвід товаришам Андреєву, Ворошилову, Кагановичу, Косигіну, Мікояну, Молотову.
Тобто Сталін зажадав гнати з вершин влади більшість колишнього складу Політбюро, за рішенням якого було зібрано XIX антисталінський з’їзд.
Дивно, але члени ЦК сталінського відводу не прийняли, усіх названих товаришів вирішили знову обрати до складу вищого партійного керівництва. Зокрема повна довіра була й до двох «британських шпигунів». Було визнано, що «шпигуни» цілком гідні надалі керувати Радянським Союзом і численними молодшими братами.
Сталін відразу робить хід у відповідь.
У складі Політбюро, який керував країною до жовтня 1952 року, було одинадцять членів (Сталін, Маленков, Берія, Булганін, Ворошилов, Каганович, Косигін, Мікоян, Молотов, Хрущов, Андреєв) і один кандидат (Шверник). Перелік вождів вибудовано не за алфавітом, а за тим становищем, яке вожді займали в ієрархії.
Сталін запропонував таке: якщо тепер у нас не Політбюро, а Президія ЦК, то зробімо цей орган більш представницьким — не одинадцять членів, а двадцять п’ять!
У Політбюро, якщо не враховувати Сталіна, було десять старих членів, які збунтувалися. Щоправда, двоє з них, Косигін і Андреєв, виявляли невпевненість і стриманість.
Сталін вирішив улити до складу нового вищого керівного органу свіжу кров. У цьому випадку антисталінську більшість буде розбавлено і вона стане меншістю.
А число кандидатів Сталін запропонував збільшити від одного до одинадцяти!
Отже, членів і кандидатів було дванадцять, а мало стати тридцять шість!
Загальне збільшення — рівно втричі!
На кожного старого члена і кандидата — по два новачки.
Фінт перевірений. Цим трюком користувалися всі великі тирани: Чингіз-Хан, Людовік XI, Іван Грозний, Петро I, Мао Цзе Дун.
Мета фокусу: наблизити до себе безродних, щоб збити пиху з родовитих. Якщо буде потрібно, руками молодої гвардії задушити гвардію стару.