Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Однак список нового складу партійного керівництва було цього разу опубліковано за алфавітом.
І товариш Сталін виявився у загальному списку членів Президії ЦК на 20 місці з 25!
Проте в останні роки правління Сталіна вождів перераховували не за алфавітом, а за їх становищем у системі влади. Чому раптом відхід від установленого порядку?
А тому, що боротьба в ті дні з перемінним успіхом тривала не лише за кожну фразу й кожне слово, а й за кожну літеру. В одному випадку переміг Сталін і було прийнято його про-позицію про збільшення складу вищих партійних органів. В іншому перемогла антисталінська група — і список вождів опублікували за алфавітом, спустивши товариша Сталіна в число Пузанових, Пегових і Чеснокових.
Сталінський фінт із залученням висуванців до органів вищої влади вдався лише частково.
Стара гвардія трималася згуртованою групою, розуміючи, що в разі програшу всіх чекає доля Зінов’єва і Каменєва, Троцького і Бухаріна, Ягоди, Єжова й Тухачевського — куля в потилицю або льодорубом по черепу.
А нові бійці діяли за принципом розсипної шеренги, піклуючись лише про те, як би вижити у розпочатій битві, як би кого випадково ліктем не штовхнути.
7
Трюк із розширенням складу вождів не дав рішучої переваги Сталіну, і тоді він завдав удару майже вбивчої потужності. 5 листопада 1952 року, тобто, всього за три тижні після виборів нового ЦК, зрозумівши, що цей варіант не працює, Сталін дав вказівку керівництву МВС заарештувати лікарів усіх членів верхівки, які спробували бунтувати.
Подальший розвиток подій передбачити було просто: у сталінських катівнях заарештовані лікарі зізнаються, що працювали на британську розвідку, після чого супротивників Сталіна — усіх цих Хрущових і Мікоянів, Ворошилових і Молотових, які лікувалися в лікарів-шпигунів, пов’яжуть і пришиють їм статті за втрату пильності. А деяких із вождів Сталін уже звинуватив у шпигунстві. Тепер слід було чекати гучних викриттів і суворих вироків.
Справу кремлівських лікарів розкрутили рішуче та швидко. Неминуче насувається початок процесу, на якому лікарі-лиходії мали щиросердно зізнатися у своїй шпигунській, підривній і шкідницькій діяльності.
Паралельно, і немовби поза зв’язком зі справою лікарів, невсипущі органи за наказом Сталіна, починаючи з 5 січня 1953 року, приступили до масового вилову родичів, друзів і підлеглих Хрущова, Маленкова, Ворошилова, Кагановича. Особливо дісталося оточенню Берії. Його ставлеників на Кавказі в’язали пучками, як редьку.
Коло стрімко звужувалося. Старій кремлівській гвардії гуляти на волі залишилося зовсім недовго.
Як би там не було, найцентровіші члени верховного керівництва — Берія, Маленков, Булганін і Хрущов — вирушили на дачу до Сталіна з пальмовою гілкою: «Ми погарячкували, ти погарячкував, давай миритися!».
Однак слід пам’ятати, що і навколо Сталіна вже були винищені найближчі помічники й охоронці. Лукаві сталінські соратники з Політбюро вже давно підкидали Вождю відповідну інформацію, послаблюючи ряди сталінських бійців руками самого Сталіна.
Ще у квітні 1952 року Сталін зняв з посади начальника Головного управління охорони МДБ генерал-лейтенанта Власика, шефа своїх охоронців протягом останніх двох десятків років.
У листопаді 1952 року Сталін вигнав з роботи генерал-лейтенанта Поскрьобишева — свого особистого секретаря протягом останніх тридцяти років. А Поскрьобишев, окрім усього іншого, був другою за статусом, після самого Сталіна, людиною в системі особистої сталінської розвідувальної служби.
Це й дозволило чотирьом сталінським гостям, які приїхали миритися, виконати свою місію.
Вони поговорили зі Сталіним і поїхали.
А Сталін залишився один.
Після цього Сталіна у свідомості більше ніхто не бачив. Охорона занепокоїлася лише перед обідом наступного дня: Сталін не вийшов на сніданок і до обіду не виходить. Здійняли тривогу. Ті самі Берія, Маленков, Булганін і Хрущов, прибувши на дачу, застали товариша Сталіна без тями. І наказали сплячого Сталіна не турбувати, лікарів не викликати.
За день було оголошено країні і світу, що товариш Сталін хворий. Лише тоді й викликали лікарів.
Зрозуміло, не простих лікарів, а тих, які були потрібні в цій ситуації.
Якщо ми, хоча б і побіжно, кинемо погляд на два останні століття історії Росії, то з подивом виявимо розмаїття політичних змов.
Павла I задушили у власній спальні срібним офіцерським шарфом. За деякими даними, його вбили важкою табакеркою, замотавши її в рушник і з розмаху приклавшись до імператорського тім’я. Ці подробиці одна одну не виключають. Однак у цьому випадку головне не те, як саме було вбито імператора Павла, а те, що загинув він унаслідок змови.