Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Цим прийомом майстерно користувався товариш Сталін.
1922 року, коли Сталін став Генеральним секретарем, до складу Центрального комітету входило 27 членів і 19 кандидатів. Уже 1925 року у складі ЦК — 63 члени і 43 кандидати. Сталін розбавив вищі органи партійної влади своїми висуванцями, перетворивши стару гвардію на меншість.
4
Таку тактику Сталін застосовував не лише проти вищого керівництва, а й щодо всієї партії комуністів.
Отримавши посаду Генерального секретаря ЦК, Сталін на початку 1920-х років здійснив одночасно три важливі справи.
По-перше, відсторонив Леніна від влади, ізолював його від контактів із зовнішнім світом.
По-друге, оголосив Леніна великим, видатним, геніальним.
По-третє, оголошуючи Леніна безгрішним, роздуваючи культ Леніна, Сталін обережно, але наполегливо й неухильно освоював пост верховного жреця нового культу, головного тлумача ленінізму, борця за чистоту ленінського вчення.
Ленін говорив і писав багато й навіть дуже багато. Ленінськими цитатами можна підперти все, що завгодно. Сталін ліпив культ особи Леніна для того, щоб отримати найпотужнішу зброю боротьби за владу.
Троцький у момент захоплення влади комуністами був за своїм становищем вищим від Леніна. У роки Громадянської війни Троцький за авторитетністю прирівнювався до Леніна. Після того як Леніна було усунуто від справ й ізольовано, Троцький уважав себе вождем Радянського Союзу і Світової революції. Країна співала єдиним хором:
Троцький був красномовним. Троцький виступав зі своїми ідеями і від свого імені: «Я так вважаю», «Я це схвалюю», «Я це відкидаю».
У ті роки ніхто про Сталіна пісень не співав. За межами Комуністичної партії про нього мало хто чув. Сталін навіть у вузькому колі вождів від свого імені не виступав. Він був хитрішим.
Він діяв інакше: а ось як учить великий Ленін!
5
Товариш Сталін допоміг товаришу Леніну знайти прямий і короткий шляху загробне життя. Покійного вождя, зрозуміло, замінити було неможливо, але товариш Сталін і тут знайшов можливість хоч якось компенсувати непоправну втрату. Відразу після смерті Леніна Сталін оголосив так званий Ленінський призов до Комуністичної партії: замість одного Леніна приймемо в партію 200 тисяч передових «робітників від верстата»!
За Ленінським (а взагалі-то, за Сталінським) призовом у партію кинулися кар’єристи. Кинулися ті, хто у часи революції та Громадянської війни не поспішали приєднатися до якогось табору, не поспішали зі своїм вибором. Тепер, коли стало остаточно зрозуміло, що верх узяли більшовики, наймоторніші з тих, кого в народі називали «робітниками з-під верстата», нічим не ризикуючи, кинулися до лав комуністів заради того, щоб скористатися солодкими плодами їх перемог.
Усі вони були за Сталіна. Лише він відкрив їм шлях до влади. Лише його вони підтримували.
Розбавивши ряди борців неосвіченими й безпринципними новообранцями кар’єрного фронту, опираючись на їх беззастережну підтримку, Сталін вже наступного року розправився з Троцьким — головним претендентом на владу.
6
З тих давніх часів минуло майже три десятки років, і ось товариш Сталін у жовтні 1952 року повторив свій улюблений прийом: запропонував розбавити ряди старих бійців, запустивши у владу свіжий табун.
Пропозицію Сталіна про триразове збільшення числа членів і кандидатів вищого партійного керівництва було прийнято.
Та і як її не прийняти?
З одного боку, сам товариш Сталін покликав молодих у верховну владу.
З іншого, тиск знизу вже надто могутній. Молоді вожді прагнули потрапити на осяяні вершини. А за кожним із нових висуванців стояла його команда. Якщо піднімається голова групи, то тягне за собою всю свою ватагу. Тому ватага штовхає свого лідера вгору, піднімаючись слідом.
І ось, поруч із Ворошиловим, Молотовим, Кагановичем, які вкорінились у Кремлі ще з перших років комуністичної влади, на кремлівських висотах влаштувалися нікому зараз не відомі Андріанов і Чесноков, Ігнатов та Ігнатьєв, Пузанов і Коротченко, Пегов і Юдін, Кабанов і Звєрєв, Мельников і Михайлов.
Були серед них і ті, хто засяє через десяток років: Брежнєв, Куусінен, Суслов.