Шизґара

7. Дівчина з ердельтер'єром

Якщо ваша дитина років у дванадцять-тринадцять просить у вас собаку, щиро присягаючись все-все робити: гуляти, годувати, купати, чесати й стригти — сто разів подумайте, перш ніж піддатися на пристрасні слізні вмовляння: є велика ймовірність, що чотирилапого вихованця ваше чадо візьме радше вам, ніж собі. Бо за кілька років кровинка ваша витягнеться у привабливого плечистого хлопця чи миловидну ладну юнку з абсолютно новими вподобаннями та інтересами, а догляд за псом переміститься у вашого дитяти в реєстрах цінностей та пріоритетів з розряду великого щастя в перелік надокучливих обов'язків, адже ходити на вечірки, на підготовчі курси, на якісь репетиції чи заняття в спортивній секції, ба й посидіти з друзями на Броді й послухати віртуозну гру на гітарі неперевершеного Фортуни — значно важливіше, ніж швендяти з псом по якихось пустирях, чекаючи, поки він випорожниться… І якщо ви самі в дитинстві, надивившись фільмів про Мухтара, Біле Ікло, чотирьох танкістів та Шарика, К-9, Цивіля, білого Біма, прикордонного пса Алого, Лессі та Бетховена, марили собакою, то, можливо, щоранкові й щовечірні споглядання, як ваш кудлатий чи гладкошерстий супутник у сто п'ятдесят перший раз піднімає лапу під черговим кущем чи деревом, не викличуть у вас надто негативних емоцій. Ви навіть знайдете для себе певні плюси: «Два рази на день він виводить мене на свіже повітря!» Та якщо до кінології ви з пелюшок байдужі, то догляд за кинутим на ваше піклування собакою, взятим з вашого ж дозволу, перетвориться на суцільне незаслужене покарання терміном у цілий собачий вік. А живуть собаки, знаєте, років десять-п'ятнадцять. Є, щоправда, ще один «варіант»: віддати пса в так звані «хороші руки». Але, погодьтеся, якщо чітко пам'ятати те, що вибирали його саме ви із вашим дитям, а не він вас, що за два-три роки, поки чадо награлося, він полюбив вас і вважає своїм другом, а себе — членом родини, такий вихід виглядає малодушністю, а якщо сказати чесно — просто зрадою. І дуже-дуже поталанить, — і вам, і надто — чотирилапому вашому годованцеві, — якщо на майданчику, де вигулюють собак, підбереться товариство однолітків вашого раптом вилюднілого спадкоємця або просто цікавих людей. Тоді питання «чому я?» щодо прогулянок із собакою ані у вас, ані у вашого нащадка практично не виникатиме.