Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
— Зміни платівку, ти вже повторюєшся.
— Більше не буду. Баглай при грошах і, зуб даю, при нових документах. Літаки на внутрішніх авіалініях літають щодня. Тільки квитки дорогущі, й ми зовсім забули про повітряний транспорт. Літаки навіть не беремо в розрахунок, коли прикидаємо, чим можна дістатися з одного українського міста до іншого. Ви, збираючись у Крим, хоч раз обдумували можливість летіти літаком? Ну як, продовжувати? Цікаво вам?
— Цікаво. Далі давай, — тон Шостака змінився, Глод відчув, що клюнуло.
— Звідси наші структури, звичайно, можуть це зробити, та хай краще займаються кияни. Не все ж їм на тарілочці підносити. Значить, треба перевірити всі авіарейси з Києва до Одеси і назад. Для реєстрації потрібен паспорт. Нехай перевірять, скільки пасажирів зареєструвалося на той рейс, який дозволяє прилетіти до Одеси вранці, до полудня. Скільки з них чоловіків підходящого віку. Хай покажуть фото Баглая працівницям аеропорту і стюардесам. Потім перевірять, яким рейсом можна вилетіти з Одеси, аби повернутися до Києва перед сьомою вечора. За годину, навіть за півгодини, в нашій ситуації хвилини нічого не вирішують. На тачці з аеропорту дістатися в потрібне місце досить швидко, а швидкість та мобільність Баглай здатен купити. За долари, — Глод зробив невеличку паузу, аби перевести дихання. — Навіть якщо він до Одеси їхав поїздом, назад точно летів літаком. Квитки дорогі, я точно знаю, тому завжди є. Погода хороша, льотна. Хай перевірять, хто реєструвався на рейс із Одеси, який нас може зацікавити. Боюся наврочити, але думаю, що вчора з Києва вилетів і до Києва за кілька годин повернувся один і той самий пасажир. У одеському аеропорту так само треба показати фотки Баглая, стюардесам зворотного рейсу — теж. І гадом буду, коли на якомусь етапі його не впізнають. Так ми дізнаємося, до всього іншого, під яким прізвищем ховається наш утікач. Цього мало?
— Як… гм, яким чином всі ці дії можна аргументувати?
— Роботи на півдня! — вибухнув Глод і вже не бажав стримуватися: — Невже наші менти всередині своєї структури не можуть ні про що домовитися, коли треба зловити особливо небезпечного злочинця! Він, між іншим, наших же постріляв, тут справа честі, якщо вже на те пішло!
— І тобі хочеться вдруге спіймати Баглая?
— А вам не хочеться? Вперше, вдруге, вдесяте — яка, на хрін, різниця!
— Субординація, Максиме. Отак. Скажімо, я бачу в твоїх припущеннях певне раціональне зерно, бачу, справді бачу. У главку розміркують так: хочуть провінціальні лопухи реабілітуватися, через те вказівки нам тут дають…
— Тоді я сам поїду в Київ. Тільки посвідчення в мене, немає, але можна тимчасове виписати чи я знаю… Приватна особа не зможе діяти так ефективно, як міліція. У нашій державі, в усякому разі. Якщо, звісно, за нею ніхто не стоїть. А за мною, до речі, ніхто й не стоїть! Та доведеться вам мене закрити в камеру, аби я косяка якого не впоров, бо не можна ж отак сидіти сиднем…
— Тихо! — гаркнуло в трубці, потім Шостак заговорив звичним тоном. — Тихо. Раціональне зерно в твоїх висновках є. Не мені тобі пояснювати, чому журналісточку досі не оформили як потерпілу. Слухай, у тебе до неї особистого інтересу немає?
— Чого це ви…
— Того. Того, Максиме. Я тебе, коли ти помітив, далі зятьком називаю. Наталка перебіситься, розлучення не оформлене, формально ти — зять заступника начальника Слобожанського УВС. Бігати по бабах, виходить, не маєш права. Так відкрито, в усякому разі. І говорю я з тобою зараз лише через це, а не тому, що ти такий розумний. Роботу знайшов уже?
— Не так швидко…
— Ти знаєш, що колишній опер, знайомий з міліцейською системою, та ще й безробітний, потрапляє до групи ризику? Теоретично, зятьок, у своєму нинішньому становищі ти стаєш об’єктом пильного зацікавлення кримінальних структур. Я тобі давно пропонував варіант. Він ще в силі, ти подумай. Не тягни. Баглая без тебе знайдуть.
— Хочеться вірити.
— Вір. Лягай спати, я спробую щось вирішити.
18
Глод не підозрював, що Шостак зможе легко розіграти запропоновану партію. Уже наступного ранку Черниченко після термінового виклику в управління надав Калиті службову машину і відрядив його до Києва. Під обід майор був уже в аеропорту «Жуляни» і дізнавався про розклад рейсів на Одесу і назад.
Довідкове бюро видало працівнику управління у справах боротьби з організованою злочинністю офіційну довідку, де, окрім іншого, зазначалося: щоранку о дев’ятій п'ятдесят відлітає літак. Час у польоті — одна година десять хвилин. Прибуття в одеський аеропорт об одинадцятій ранку. З Одеси до Києва є зворотній рейс о шістнадцятій годині. Літак приземляється в Жулянах о сімнадцятій десять.