Повзе змія
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-66-9
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повзе змія». Краткое содержание книги:
Це трилер, від якого неможливо відірватися. А фінали в історіях Андрія Кокотюхи завжди несподівані.
Малиновський зрозумів: йому в цьому кабінеті робити немає чого.
— Дякую. Спробую її заспокоїти, — він підвівся.
— І, якщо можна, не треба більше розмов про Баглая, гаразд? Знаєте, як той хлопчик-пастушок вовком усіх лякав? Раз повірили люди, другий напружилися, а втретє щиглів надавали та й пішли собі. Віри не було пастушкові. І коли вовк таки прийшов…
— Далі я знаю, — не вистачало, аби через Оленині вибрики він дозволив ментові повчати себе старими казочками.
— Будемо сподіватися, що вовк не прийде. Вона перелякалася і перевтомилася. Тут «нуль три» дзвоніть, а не «нуль два». Не треба через цю дурню сваритися нам, Романе Романовичу. Добро?
— О'кей. Єдиний приємний момент у всьому цьому знаєте, який? Ви, мабуть, уже не підозрюєте журналістів у змові проти міліції та бажанні роздути сенсацію.
Малиновський підвівся, вважаючи розмову закінченою. Він зрозумів одне — наступної подібної зустрічі просто не відбудеться. Більше того: над програмою зависне пряма загроза. Це не сподобається генеральному продюсеру… Далі краще не фантазувати.
І Лєнці, істеричці малолітній, теж сказати: відтепер жодних фантазій. Усе, Баглая нема, тему закрито.
16
Людина-амфібія, людина-змія, людина-павук, людина-кажан, людина-собака, людина-годинник.
Про існування таких істот згадують частенько, вони вже давно вийшли за межі фільмів, циркових арен та книжкових обкладинок. А колишній опер, капітан міліції Максим Глод, сам того не бажаючи, став людиною-жилеткою. Принаймні він сам себе так оцінив, коли Олена на тому кінці дроту нарешті поклала трубку.
Цікаво, чому вона плачеться саме йому? Рахунок за міжміські переговори прийде кругленький. Якщо, звичайно, до того часу буде кому його сплачувати… Хочеться гнати від себе подалі подібні думки, та виглядає — до того йдеться.
Не стримуючи ридань, Олена хвилин десять переповідала йому вчорашню пригоду і нинішню розмову з невідомим йому Циганом Цигановичем, — так вона називала продюсера програми, — яка завершилася серйозним скандалом півгодини тому. Він переказав молодій жінці міліцейські аргументи, що теоретично робили всю її історію вигадкою. Вірніше, ту її частину, де йшлося про Баглая. Глод слухав, не перебиваючи, і намагався зрозуміти, чого ж малознайома жінка хоче від нього. Дуже скоро до нього дійшло: вона нічого не хоче. Просто їй нема кому все це переповісти, в неї немає вдячного слухача. Тому Макс не намагався заспокоїти її, просто пообіцяв щось придумати, попросив не виходити поки що з дому без супроводу, нехай це буде навіть подруга, і нарешті поклав трубку.
Він приходив просто налякати мене. Хотів довести, що мені від нього не втекти.
Пройшовши на кухню, Глод широко прочинив кватирку, примостився на підвіконні, поставив попільничку на зігнуте праве коліно, закурив, дивлячись на освітлені прямокутники вікон у сусідніх будинках. Олена права на всі сто, і тут не треба володіти особливими навичками. Встигнувши вивчити характер та звички Баглая, Глод цілком погоджувався — просто вбити журналістку, яка, по суті, познущалася з нього, виставивши таким собі генієм зла, тупим садистом, мало не маніяком, він не може собі дозволити. А причиною є «смажена» телепрограма, в цьому Глод уже остаточно переконався. Не з доброго дива Баглай вирішив признатися в черговому вбивстві, а за кілька днів після того, як йому в СІЗО організували телесеанс. Та ще, мабуть, гарикалися з ним, зачепивши його й без того хворе самолюбство. Глод навіть не здивується, якщо Баглай взагалі більше не з’явиться в житті Олени. Він буде тішитися від думки, що до смерті перелякав дівчисько, а вона тремтітиме від власного дихання.