Повзе змія

Але все це теоретично. Глод зручніше примостився на краю підвіконня, пульнув бичок за вікно, вибив пальцями дріб на склі. Мозаїка нарешті складається, і зовсім не на користь потерпілої сторони. Тепер йому нарешті стало зрозуміло, чому Баглай телефонує саме йому і для чого пустив його по сліду вбивці пенсіонера Пустовіта. До певної міри він, опер Глод, теж може вважати себе особистим ворогом Баглая. Адже йому без сторонньої допомоги вдалося, нехай на дев’яносто відсотків випадково, вирахувати його і пов'язати. Баглай не знає про зміни в житті опера. Тобто уявлення не має, що капітан Глод уже ніколи не буде майором і не ходитиме під бандитські ножі та кулі. Через те подзвонив учора, в неділю, бо певен — у вихідний день опера можна застати вдома, а службового телефону він не знає. Налаштувавши його, Макса Глода, на пошуки вбивці пенсіонера, Баглай здійснював наперед продуманий план. Він напевне не знав, навіть не підозрював свого адвоката в убивстві. Зате вій точно знав: якимось боком Гужва до нього причетний. Раз так, неодмінно випливе історія з прихованими баксюками. Отже, менти дізнаються про серйозну суму в нього на руках, тому не будуть підозрювати його у причетності до злочинів, що на перший погляд видадуться нехай жорстокими та нелогічними, але дрібними. Звісно, Баглаєві не потрібні двадцять зелених та ланцюжок. Логіка є.

Та не в цьому головна невідповідність. Глод закурив нову сигарету. Так, проти Олени в ситуації, що склалася, працює ще один аргумент. Хоч би як хотілося Максові, людині-жилетці, вірити журналістці, та допомогти їй він не може з однієї простої причини: Богдан Баглай таки справді дзвонив йому вчора, або незадовго перед полуднем, або ж на початку першої дня. І дзвонив з іншого міста. З Одеси, це кількасот кілометрів від Києва. Він забезпечив собі стовідсоткове алібі, й тепер завдяки дзвінку з Одеси, великій сумі грошей в його кишені та за браком жодних, окрім Олени, свідків журналістка виставлена психопатичним страхополошним дівчиськом, якому немає віри.