Повзе змія

Зібравши всі довідки та оформивши протоколи, Калита пізно ввечері повернувся в Слобожанськ. Із дороги телефоном відрапортував Черниченку, той, своєю чергою, дав знати про результат поїздки вищому начальству.

Наступного дня, у середу, дев'ятого жовтня, полковник Черниченко вже говорив зі своїм столичним керівництвом. У деталі не вдавався, говорив лише основне, по суті: Богдан Баглай за попередніми даними перебуває в Києві і має при собі паспорт на ім’я Юрія Сивоконя. Де прописаний паспорт і ким виданий, ясна річ, невідомо. До Києва Черниченка, як він і чекав, викликали негайно. Разом із начальником поїхав Калита, котрий усю ніч не міг заснути, обдумуючи і зважуючи всі деталі теперішньої ситуації.

Поки вони їхали, одесити отримали наказ зі столиці терміново відпрацювати їхній аеропорт, зокрема допитати таку собі Нінель Корецьку, показати їй тепер уже чітке та якісне фото Баглая, провести впізнання за всіма правилам. Усе підтвердилося: шостого жовтня о шістнадцятій годині до Києва під прізвищем Сивокінь вилетів особливо небезпечний злочинець Богдан Баглай. Квиток оплачений в обидва кінці. Отже, можна припустити: увесь час від дня своєї втечі він міг переховуватися в Києві.

Черниченка та Калиту прийняв сам генерал Савченко. Про журналістку слобожанці з тактичних міркувань промовчали. Причина зацікавленості аеропортом виглядала таким чином: колишній працівник УБОЗу, якому Баглай дзвонив уже двічі, вирішив, що убивця банально скидає слід, плутає їх. До колишнього опера в нього особиста антипатія, та він не знає, що Глод із органів звільнився. Отже, морочить йому голову далі, вважаючи, що водить за носа всю міліцію. Прикинувши так, Глод поділився своїми думками з колишніми колегами. Майор Калита провів оперативну перевірку і, як виявилося, влучив у ціль.

Відпустивши гостей, генерал негайно скликав нараду. Говорили так само недовго. Від сьогоднішнього дня пасажирський транспорт береться на контроль. Квитки на поїзди та літаки без паспорта не продають. Не виключено, що свій хитрий маневр Баглай надумає повторити. Чи просто захоче виїхати з міста. Тому на вокзалах і приміських станціях — максимальна увага. Баглай може виїхати кудись електричкою, де паспорта в касах не вимагають. Але касири і в касах попереднього продажу, і на вокзалі повинні бути попереджені: купують квиток на прізвище Сивокінь — продати і негайно повідомити в міліцію номер поїзда та номер вагона. Те ж саме — в Жулянах. Бориспіль відпадає: навряд чи Баглай зі своїм паспортом ризикне вискочити за кордон. Є в цьому всьому слабка ланка: рейсові автобуси. Їх теж не проконтролюєш. Тому доведеться обмежитися лише підсиленням нарядів на автостанціях та біля стоянок маршруток.

Визначили ще один напрям розшуку — приватні квартири. Уже встановлено, що знайомих у Києві в Баглая немає. Столиця в його бандитській біографії взагалі не виникала. Тому найімовірніше, що він осів десь на найманій квартирі, причому винаймав її не офіційним шляхом, через оголошення. Довго, треба зайвий раз світити підробленими документами. Голка в копиці сіна? Зовсім ні. Дільничні при кожному райвідділі точно знають не лише притони, де курять травку, варять ханку, ширяються, грають у карти на гроші, торгують самогоном чи дівчатами. Вони також володіють інформацією, де яка хата в якому будинку на їхній території здається як офіційним, так і неофіційним шляхом. Відомості неповні — не біда, підключаються всюдисущі стукачі, це вже завдання відділів карного розшуку в кожному райвідділі. Результатів Савченко очікував не скоро. Але так, тихою сапою, він сподівався напевне просапати райони Києва і врешті-решт вирахувати Баглая.