Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Однак віра в силу математики й статистики й надалі жила. У 1965 році Евжен Фама сформулював свою гіпотезу раціонального ринку. Після цього концепція раціональності й квантифікованості ринку стає на довгі роки основним напрямом дослідження сучасних економістів — аж до недавніх часів, коли концепція, базована на математиці, дещо постраждала від останньої великої фінансової кризи. І Алан Грінспен, багаторічний директор американського аналогу центрального банку (Federal Reserve) та великий прихильник вільного ринку та laissez-faire підходу, проголосив 23 жовтня 2008 р., що його ідеологія вільного ринку без будь-яких регулювань була помилкою[947]. Ніякі математичні моделі не допоможуть учасникам ринків акцій не допустити фінансового краху. Моделі завжди будуть недосконалими, і одна з причин такої математичної недосконалості полягає в тому, що поведінку людини не можна повністю умістити в математичні формули. Існує суттєва й важлива частина поведінки, яку ми ніколи не зможемо повністю опанувати, передбачити. Ірраціональність видається мені не відхиленням від «раціональної нормальності», а фундаментальною характеристикою.

І знову ж таки не йдеться про критику лише математики чи математичної економіки. Це просто прохання нагадати собі чи й усвідомити, що економічна думка набагато ширша, йдеться не тільки про вдосконалення моделей та краще й точніше застосування математики. Не завадить вивчати й сприймати економіку в ширшому контексті, якщо ми хочемо говорити про поведінку всіх людей загалом. І математика нам у цьому може стати дуже в пригоді, проте лише її буде замало. Математика в економіці — це наче верхівка айсберга. Під нею — набагато важливіші теми, зіткані з віри, яку неможливо змоделювати математично, з міфів, прогнозів, історій, ірраціональностей та емоцій. Одним словом, якраз ті теми, які ми намагаємося дослідити в цій книзі.

Але ж звідки тоді взялися такі сильні, суто математичні течії в економіці, і як мейнстрімній економіці вдалося вивільнитися з площини етики? Усю цю проблематику не вдасться осягнути повністю[948], тому ми обмежимося кількома прикладами та думками, які я вважаю цікавими та які гарно ілюструють окремі проблеми дезінтерпретації математичного дослідження в економіці. Я не хочу «боротися» з математикою, яку вважаю сильним і корисним інструментом та цікавим і складним предметом дослідження. Я лише хочу сказати, що ми, економісти, часто не знаємо, що саме своїми моделями говоримо, і часто так відбувається саме тому, що ми більше уваги присвячуємо (математичному) методу, ніж самій проблемі, щодо якої метод застосовуємо.