Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— І… що трапилося б?
— Тоді все могло бути по-іншому. Ернесте, скажіть відверто: що трапилося б, якби я підійшла до вас і спробувала підчепити вас на гачок? Ви зацікавилися б?
— Ох, цей умовний спосіб, Каролін, усі ці «якби», «тоді»… Що вас насправді цікавить? Я вже неодноразово зауважував, що вважаю вас привабливою жінкою. А тому запитаю: ви хочете, аби я повторював це знову і знову?
— А я хотіла би знати, чому ви уникаєте відповіді й натомість озвучуєте власні запитання?
— Чи відповів би я на ваші загравання? Гаразд, скажу: цілком імовірно, що так. Тобто — так. Мабуть, відповів би.
Запала тиша. Ернест почувався оголеним. Ця дискусія настільки відрізнялася від тих розмов, які він зазвичай мав із пацієнтами, що він навіть серйозно замислився над тим, чи зможе й надалі лікувати Каролін. Звісно, не тільки Фройд, але й консиліум теоретиків психоаналізу, чиї праці він перечитував протягом усього тижня, погодилися б, що пацієнтка з таким еротичним перенесенням, як у Каролін, невиліковна й Ернестові не варто з нею працювати.
— Отже, що ви відчуваєте зараз? — поцікавився він.
— Знаєте, Ернесте, саме про це і йшлося, коли я говорила, що доля примхлива. Якби випала інша комбінація гральних кубиків, ми з вами могли би бути коханцями, а не психотерапевтом і пацієнткою. І я щиро вірю, що як коханець ви були б для мене кориснішим, аніж як терапевт. Ернесте, я не прошу багато — я хочу зустрічатися з вами раз або двічі на тиждень, щоб ви тримали мене у своїх обіймах, і я могла б позбутися сексуального напруження, яке мене просто вбиває.
— Я зрозумів, Каролін. Але я ваш психотерапевт, а не коханець.
— Але ж це примха долі. Про щось особливе й не йдеться. Усе могло бути інакше. Ернесте, чому б нам не перевести годинник назад, повернутися до тієї книжкової крамниці та знову кинути наші кубики? Станьте моїм коханцем — я просто вмираю від цього збудження.
Керол поволі зісковзнула з крісла, підсунулася до Ернеста і притулилася головою до його коліна.
Ернест знову поклав руку на її волосся. «Господи, як же мені подобається до неї торкатися… А її нестримне бажання кохатися зі мною — бачить Бог, я можу це зрозуміти. Скільки разів я потрапляв у тенета пристрасті? Мені її шкода, і водночас я розумію, про що йдеться, коли вона говорить про примхливість долі й нашу зустріч. Мені це теж не подобається. Я б радо був її коханцем, а не психотерапевтом. Мені так хочеться спуститися на підлогу і зняти з неї одяг… Я хотів би пестити її тіло. Хтозна, що трапилося б, якби ми справді познайомилися у книжковій крамниці. Може, ми стали б коханцями? І, можливо, вона має рацію: тоді я запропонував би їй більше, аніж можу запропонувати як психотерапевт. Та ми ніколи про це не дізнаємося — то був би неприпустимий експеримент».
— Каролін, ви просите перевести стрілки годинника, стати вашим коханцем… Я хочу бути з вами чесним… ця спокуса оволоділа не тільки вами… мені теж приємно чути ваші слова. Гадаю, нам було б добре разом. Але боюся, що його стрілки, — з цими словами Ернест повернувся до годинника, захованого в шафі, — не вдасться повернути назад.
Кажучи це, Ернест знову почав гладити волосся Каролін. Вона ще тісніше притислася до його коліна. Раптом Ернест забрав свою руку й сказав:
— Каролін, поверніться, будь ласка, на своє місце. Я маю сказати вам дещо важливе.
Він замовк, а Керол швиденько цмокнула його в коліно й повернулася на місце. «Гаразд, хай уже виголосить свій маленький протест, а я підтримаю цю гру. Він намагається переконати себе, що чинить опір, то й нехай!»
— Пропоную повернутися на кілька хвилин назад, — мовив Ернест, — і проаналізувати, що тут коїться. Дозвольте мені поділитися моїми думками щодо цієї ситуації. Ви були засмучені та звернулися по допомогу до мене, спеціаліста з психічного здоров’я. Ми зустрілися й уклали угоду, згідно з якою я пообіцяв усіляко допомагати вам у боротьбі. Через певну «інтимність» наших зустрічей у вас розвинулися почуття до мене. Боюся, що і я доклав до цього руку… те, як я поводився — обіймав вас, гладив по голові, — тільки роздмухало полум’я. І мене це дуже турбує. Та, попри все, зараз я не можу передумати і скористатися вашими почуттями, аби отримати задоволення.
— Ернесте, ви не зрозуміли. Ішлося про те, що як коханець ви будете для мене найкращим психотерапевтом. П’ять років ми з Ральфом…