Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Год: 2020
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-10-6056-1
- Переводчик: Анатолій Сагак
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна». Краткое содержание книги:
У приватній лікарні Тіні Земля чоловік на ім'я Карл Корі одужує після автокатастрофи. Утративши пам'ять, він і не здогадується, що насправді є одним із дев'яти принців Амбера — Корвіном. Чоловік тікає з лікарні. Йому вдається знайти свою сестру, а потім і брата, відшукати дивну колоду карт Таро, на яких зображений і він сам, а потім пройти Лабіринтом... Згадавши, хто він насправді, Корвін прагне здобути корону Амбера.
Та він ще не знає, що проти королівства збираються злі сили...
Я приєднався до Блейза, коли він пішов боєм на Амбер. Невдала була затія, та й завершилася вона нашою поразкою. Блейз під час останньої сутички зник, ще й за таких обставин, які чітко вказували на його смерть, однак чим більше я дізнався і чим більше міркував, тим менше йняв цьому віри. Я став бранцем Еріка і проти власної волі взяв участь в його коронації, після чого він наказав осліпити мене та замкнути. Кілька років, які я провів у темниці, відновили мої очі, але водночас сильно розхитали мою свідомість. І лишень випадкова зустріч з колишнім батьковим радником Дворкіним, розум якого був ще в гіршому стані, ніж мій, посприяла втечі.
Після цього я кинувся відновлювати сили і вирішив, що коли наступного разу піду проти Еріка, то поводитимуся розсудливіше. Я помандрував крізь Тіні, до давніх земель, де колись панував, — до Авалону. Мав намір дістати там одну субстанцію, про яку серед усіх амберитів знав тільки я. Унікальна хімічна сполука, що могла вибухати в Амбері. Дорогою я проїхав крізь землі Лоррейна; місцини, де панував мій колишній генерал у вигнанні Ґанелон — або хтось дуже схожий на нього. Я затримався там через пораненого лицаря, дівчину та небезпеку, яка була наче дві краплі схожа на ту, що чигала в околицях Амбера. Чорне коло, межі якого постійно розширювалися, було якимось чином пов'язане з Чорною дорогою, якою приходили наші вороги. Частково відповідальність за це лежала й на моїх плечах — так подіяло прокляття, яке я вигукнув, коли мене осліплювали. Битву я виграв, дівчину — втратив, а тоді з Ґанелоном помандрував до Авалону.
Діставшись Авалону, ми швидко дізналися, що він перебуває під захистом мого брата Бенедикта, який боровся з власними проблемами — найпевніше, обставини були спорідненими із небезпеками чорного кола та Чорної дороги. В останній битві Бенедикт утратив правицю, однак усе одно переміг пекельних дів. Він застеріг, аби мої наміри щодо Еріка та Амбера були чистими, а тоді запросив нас насолодитися гостинністю його замку. А сам він ще мав провести кілька днів на полі бою. Саме в Авалоні я зустрівся з Дарою.
Дара розповіла, що вона — праправнучка Бенедикта, а її існування мій брат приховував від Амбера. Вона витягнула з мене все, що змогла, про Амбер, Лабіринт, Козирі та нашу здатність пересуватися між Тінями. А ще вона виявилася неймовірно вправною фехтувальницею. Ми вкинулися у нетривалу розпусту після мого повернення з пекельної мандрівки до місця, де я набрав удосталь необгранкованих алмазів, щоби заплатити за речовину, яка знадобилася би мені під час нападу на Амбер. Наступного дня ми з Ґанелоном повантажили необхідні хімікати і поїхали до Тіні Земля. Колись, за часів вигнання, я жив там, а тепер мав купити необхідну автоматичну зброю та амуніцію.
Поки ми їхали, у нас виникли певні труднощі з Чорною дорогою, яка, здавалося, розширила свій вплив серед світів Тіні. Ми могли дати раду труднощам, що виникали через неї, але я ледь не загинув на дуелі з Бенедиктом, який помчав за нами крізь світи в пекельній гонитві. Надто злий, щоби дослухатися до доказів, він тіснив мене до підліску. Брат мій, хоч йому і доводилося послуговуватися лівою рукою, усе одно був кращим фехтувальником, ніж я. Мені вдалося здолати його, лише використавши деякі трюки Чорної дороги, про які він не знав. Я був певен, що він жадав моєї крові через інтрижку з Дарою. Але ж ні. Перекинувшись зі мною під час бою кількома словами, він уперто стверджував, що не знає такої людини. Натомість виявилося, що він помчав за нами, бо був певен, що я вбив його слуг. Що ж, Ґанелон справді знайшов кілька свіжих трупів у лісі поблизу Бенедиктового палацу, але ми вирішили про них не згадувати — ми гадки не мали, хто вони такі, та й не хотіли ускладнювати наші гостини.
Полишивши Бенедикта на турботу Джерарда, якого я викликав через Козир з Амбера, ми з Ґанелоном попрямували до Тіні Земля, озброїлися, рекрутували в Тінях бойовий загін і рушили атакувати Амбер. Але ще до нашого прибуття з'ясувалося, що Амбер вже атакували істоти, які прийшли з Чорної дороги. Моя нова зброя швидко переважила сили на бік Амбера; Ерік загинув у тій битві, залишивши мені свої проблеми, свою злу волю та Судний Камінь, пристрій для контролю погоди — зброю, яку він застосовував проти мене, коли ми з Блейзом атакували Амбер.
Тієї ж миті об'явилася Дара. Вона промчала повз нас до Амбера, знайшла Лабіринт і навіть пройшла його, чим засвідчила, що вона нам, найімовірніше, таки родичка. Проходячи те важке випробування, вона, попри все, продемонструвала незвичайні фізичні трансформації. Здолавши Лабіринт, дівчина оголосила, що Амбер має бути зруйнований. А тоді розтанула.
Десь за тиждень вбили іншого мого брата — Каїна, й обставини його смерті мали виставити винуватцем мене. Той факт, що я вбив його вбивцю, навряд чи міг свідчити на користь моєї непричетності, оскільки той хлоп не був здатен говорити. Однак я збагнув, що таких істот уже бачив: саме вони загнали Рендома в дім Флори. Нарешті я знайшов час, щоби посидіти з Рендомом та вислухати його історію про невдалу спробу врятувати Бранда з Вежі.
Після того, як минулого року я залишив Рендома в Ребмі, коли мав мандрувати до Амбера, щоби битися на дуелі з Еріком, той змушений був за наказом королеви Ребми, Мойри, одружитися з жінкою з її почету — чарівною сліпою Віаллою. Частково це було покаранням Рендому: багато років тому він покинув покійну дочку Мойри — Моргану. Тоді вона була вагітною Мартіном, чий Козир я зараз тримав у руці. На диво для самого Рендома, він закохався у Віаллу і тепер жив з нею в Амбері.
Облишивши Рендома, я взяв Судний Камінь і поніс його до зали з Лабіринтом. Тоді я дотримувався отриманих мною уривчастих інструкцій, щоби налаштувати його на себе. У процесі мене охопили дивні відчуття, але я все ж отримав контроль над головною функцією кулона — здатністю керувати метеорологічними феноменами. Опісля розпитав Флору про моє вигнання. Почуте видавалося доволі правдоподібним і узгоджувалося з тими фактами, які я знав, хоча мене не покидало відчуття, що сестра приховує деякі обставини тієї аварії. Вона пообіцяла впізнати у вбивці Каїна одну з тих почвар, з якими ми билися в її будинку в Вестчестері. Також вона запевнила мене у цілковитій своїй підтримці.
Коли я почув розповідь Рендома, то ще не знав про існування двох фракцій та їхніх інтриг. Тому вирішив: коли Бранд досі живий, найголовніший наш обов'язок — врятувати його, хоча б тому, що він, очевидно, володів інформацією, яку хтось дуже не хотів розголошувати. Я приклав усі зусилля для здійснення цього плану, відклавши його лише для того, щоб ми з Джерардом доправили тіло Каїна в Амбер. На додачу до всього Джерард добряче мене поколошкав — просто тому, щоб я не забував, на що він здатен, і щоби додати ваги своїй обіцянці особисто мене прикінчити, коли виявиться, що у теперішніх негараздах Амбера винен я. Жодна бійка ще не транслювалася для такої вишуканої і закритої публіки — за нею через Козир Джерарда спостерігали усі наші родичі — така собі страховка у разі, якщо я дійсно виявлюся винним і захочу стерти його ім'я зі списку живих через його підозри. Ми заїхали до Гаю Єдинорога, щоб ексгумувати тіло Каїна. Якраз тоді нам справді вдалося ненадовго помітити легендарного єдинорога Амбера.
Ввечері ми — тобто Рендом, Джерард, Бенедикт, Джуліан, Дейдра, Фіона, Флора, Левелла та я — зібралися в бібліотеці амберського палацу. Обговорили мою пропозицію знайти Бранда і всі дев'ятеро вирішили, що найкраще це зробити через Козирі. І нам вдалося!
Ми зв'язалися з братом й успішно перенесли його назад в Амбер. Посеред усього того шарварку, коли всі ми скупчилися навколо Джерарда, що проносив колишнього бранця на руках, хтось увігнав ножа Брандові в бік. Джерард миттю оголосив себе лікарем і вигнав усіх з кімнати.
Ми перейшли вниз до вітальні, щоби полихомовити й обговорити останні події. Фіона попередила, що Судний Камінь міг загрожувати в разі тривалого використання. Ще вона припустила, буцімто Ерік помер від цього кулона, а не від отриманих ран. Вона вважала, що першою ознакою негативного впливу Каменя є викривлене сприйняття часу — видиме сповільнення плину часу, спричинене насправді прискоренням психологічних реакцій. Я вирішив бути максимально обережним, оскільки Фіона знала значно більше за всіх нас, адже була колись найкращою ученицею Дворкіна.