Вогнедан, Повелитель… [uk]

— Пане Зооте, — мовив Дракон вкрадливо, — ви так оповідаєте, що мені навіть вуха холонуть від передчуття вічності… Поговоріть, якщо ваша ласка, з моїм приятелем, бо його дух потребує втіхи, а я тим часом таки подумаю про скороминуще і земне, і підберу у вашому садочку кілька квіток, котрі нагадають нашим паннам про їхню скороминущу вроду.

Вогнедан подивився на друга ледь докірливо. Він не любив насміхатися з осіб, чиї переконання відріжнялися від його власних. Ведангове словоблуддя могло вразити бідолаху, котрий і так прирік себе на самотність.

— О, ваш приятель, — мовив пан Зоот, провівши Веданга поглядом, — ні до чого не ставиться серйозно… Можливо, я даремно приймаю його у себе, але мій грішний дух ще прагне спілкування… Люди ж з Родогори гидують тим, хто познав істину. Ви, дивні, є вищими від забобонів простолюду, але ж і ви не бажаєте прислухатися до слів істини…

— Як ви…, - Вогнедан ледве не сказав «потрапили у цю халепу», але вчасно стримався, — прийняли мейдизм? Ви бували у Лугербі?

— Лугерба, — мовив пан Зоот, — їхнє прекрасне озеро… І золоті бані храмів. Душа підіймається до неба… Співи у храмах… так співають янголи… Духи-охоронці… Я був тоді у біді — мене наздогнав лист з дому. Батько, проти волі якого я пішов, позбавив мене спадщини… Та я зустрів чоловіка, котрий знав мову Белату, якою володів і я… Той чоловік відвів мене до храму… А тоді пояснив, що земне майно нічого не варте… Святий Мейді кинув свої багатства під ноги злидарям, але осягнув скарби духу… Я покинув свій обоз і зостався в місті Аграмі, біля озера Лодо. Саме там є гробниця Святого Мейді. Порожня гробниця… Крилатий лев забрав Святого Старця на небо живим. Це саме очікує всіх праведників в ніч Останнього Суду.

— Я читав «Повчання», — всміхнувся Вогнедан, — цікаве видіння майбутнього…

— Авжеж, адже ви вважаєте, що праведні душі, пройшовши отой коловорот, за особливі заслуги стають богами-охоронцями світів, — пробурмотів пан Зоот, — що за нестримна гординя…

— Але ж охороняти світи призначають найкращих, — всміхнувся Вогнедан, — і цю честь ще потрібно заслужити… Я, наприклад, аж ніяк не вважаю, що піднявся духом до охоронця світу…

— Духом треба впасти якнайнижче, — сумно сказав пан Зоот, — потрібно визнати себе черв’яком, що плазує в поросі… Я каюся щодня, але вага моїх гріхів не меншає. До того ж тут немає навіть священика, з яким би я… Святий Мейді заповідав мовчанку і самотність, а мені часом аж муляє, що навіть торговки з родогорського ринку сахаються від мене, а вирощені мною овочі ніхто не купує, боячись вроків, і я змушений возити їх аж до Владигори. Та що це я все про себе… Ви є засланцем, як і ваш друг? Ваша вимова…