Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ну що ж. Он там біля стіни стоїть бочка з теплою водою. Набирайте і поливайте. А я буду підрізати. А ви мені поки розкажіть, що ви робите у Школі. Ви, напевно, новий викладач? Я вас раніше тут не бачила, — запитала Ківа.

— Як це не смішно, але я не викладач, а навпаки — учень. Ось так вийшло, що в такому далеко не юнацькому віці потрапив у Школу.

— А, так-так. Я щось чула. Говорили викладачі, що дивний учень з’явився в цьому році. Ну, ось ми й познайомилися. Хоча, напевно, це і так би сталося на наступному тижні. У вас, перволітків, буде тиждень випробувань на види магії. Тому скоро через пару днів будеш проходити у мене перевірку.

— Боюся, що це буде даремне марнування часу. Я вже знаю, що не маю жодних схильностей до магії Рослин, — відказав Нік із сумом. Йому завжди подобалося возитися з квітами і рослинами. Всі дивувалися, коли бачили його зелені насадження у нього в квартирі та на роботі. Ще в дитинстві бабуся завжди йому казала, що у нього легка рука до посадки й змушувала висаджувати овочі на городі.

— І хто ж тобі сказав, що в тебе немає такого дару? — здивувалася Ківа.

— Так, довелося мені якось пройти це випробування. Результат негативний.

— Коли це ти встиг, хто його проводив? Ніхто тут не може цього робити, окрім мене, — обурилася Магістр Золд.

— Вибачте. Так вийшло. Одна магеса не стримала цікавість і провела випробування, — посміхнувся Нік, згадавши Ліну. — Я вже цю клумбу закінчив поливати. Що мені далі робити?

— Дивися, як у нас все добре виходить. Давай ще одну зробимо, а потім відпочинемо трохи, — сказала Ківа. — Але ти тему не міняй. Так хто посмів провести випробування?

— Мені б не хотілося накликати ваш гнів на неї, — спробував ухилитися від відповіді учень. Навіть поспішив за новою порцією води, щоб дати Магістру забути тему.

— Ніку, я хоч і добра стара, але не люблю, коли через мою голову стрибають. Тому признавайся, а то доведеться розповісти Магістрові Хегану, — почала злитися Ківа.

— Для нього це не буде новиною, — поспішив заспокоїти Магістра Нік. — Я ще раз хочу сказати, що ми не хотіли порушувати ніякі правила. Просто, коли я проходив випробування, ще не знав, чи поїду взагалі навчатися в Школу. Я дуже цього не хотів.

— Як можна не хотіти навчатися в Школі, якщо є Зерно? — здивувалася Ківа. — та всі мріють сюди потрапити. У тебе ж є Зерно?

— Так, є. Ну, ось так склалося, що я особливо не горів бажанням сюди їхати. Але прийшлося, — зізнався учень.

— Так. Ти знову намагаєшся ухилитися від відповіді. Хто проводив випробування? — не вгамовувалася Золд.