Спостерігаючи за англійцями

Правило чорної вівці

Уважні читачі мали зауважити, що я вважаю «прогресивну вуличну моду» категорією «уніформи». Мали б виникнути питання: хіба ці дві категорії не взаємовиключні? Здавалося б, дивна, химерна мода субкультур, якими славиться Англія, — панки з ірокезами, готи в образі вікторіанських вампірів, скінхеди в гадах — свідчать про ексцентричність та неординарність, а не про конформізм та слідування правилам. Думка про те, що наш стріт-стайл є зразком ексцентричності та вигадливості, вже стала загальновизнаним «фактом» у світі моди — і то не лише в площині модних журналів, але й в академічних працях на тему англійської моди. Навіть Джеремі Паксман, такий завжди скептичний, не зміг спростувати цього твердження: він просто повторив поширену думку, буцімто мода вулиць «транслює засадничий принцип — віру в свободу особистості». Та насправді ексцентричністю тут і не пахло, а зовсім навпаки — це трайбалізм, форма конформізму, уніформа. Панки, готи та всілякі інші неформали, може, й виглядають дивно, але вони всі — сиріч, представники певної субкультури — на одне лице у дивацтвах. В англійській вуличній моді немає нічого унікального і дивовижного — це всього-на-всього сигнал про приналежність до певної субкультурної групи.

Дизайнери на кшталт Вів’єн Вествуд та Александра МакКвіна підхопили тренди стріт-стайлу, інтерпретували їх по-своєму, трохи огламурили, вивели на усі подіуми світу, і ось тепер всі кажуть: «Як це ексцентрично! Це так по-англійськи!» Та я не бачу нічого ексцентричного у вихолощених копіях уніформи. Стріт-стайл до того ж небавом перестає сигналізувати про приналежність до певної субкультури — субкультурна мода невідворотно і дуже швидко стає «масовою». Щойно молоді неформали вигадають нове дивацьке вбрання, дизайнери-авангардисти одразу переймають новинку і вже вона, трохи адаптована, з’являється у всіх фешенебельних бутіках, вже всі, навіть наші мами, її носять (щоправда, в різних варіаціях)! Неформалів, які вигадують все новий і новий стріт-стайл, це доводить до сказу! Молодь в Англії витрачає купу сил та часу, щоб відрізнятися від «мейнстріму» — для них це образливе слово — та це їх не робить ані ексцентриками, ані анархістами-відлюдьками: вони залишаються вівцями, просто перебраними в однаковісінькі вовчі шкури.