Піонери або Біля витоків Саскуеханни
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Евгений Крижевич
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Піонери або Біля витоків Саскуеханни». Краткое содержание книги:
— Лишень спробуй мене зачепити! — верещав Гайрам, марно силкуючись випручатись із залізного стиску Бенджаміна. — Лишень спробуй підняти на мене руку!
— Коли ти це називаєш підняти руку, то що з тобою буде, коли я її опущу? — зареготався старий моряк.
І тут ми мусимо із жалем зауважити, що Бенджамін повівся зовсім нечемно, бо він з розмаху опустив свій молот на ковадло, тобто на обличчя Дулітла. Навколо них щільним колом з'юрмилися люди, хтось побіг до суду кликати допомогу, а кілька молодших поселенців гайнули, обганяючи один одного, до дружини мирового судді, кожний сподіваючись бути тим щасливчиком, який перший повідомить її про пригоду з Гайрамом.
Бенджамін тим часом працював вельми ревно й вправно: однією рукою підводив свого супротивника, а другою гамселив, бо мав за правило не бити лежачого. Отож поки з'явився шериф, він устиг розцяцькувати Дулітла так, що того важко було впізнати. Згодом Річард казав, що хоч він, як охоронець порядку, і був обурений тією бійкою, але значно більше засмутила його незгода між його улюбленцями. Гайрам якоюсь мірою був необхідний для шерифового марнославства, а Бенджаміна він, як не дивно, щиро любив, і свідченням цієї прихильності стали слова, що мимохіть вихопилися у Річарда:
— Сквайре Дулітл! Сквайре Дулітл! Як вам не соромно, — ви, представник закону, самі порушуєте громадський порядок, ображаєте суд і лупцюєте бідного Бенджаміна!
Почувши голос Джонса, управитель зупинився, а Гайрам, скориставшись цим, підвів своє понівечене обличчя до миротворця. Побачивши, що то шериф, він знов заверещав:
— Я притягну його до відповідальності! Я притягну його до суду! Пане шериф, накажіть заарештувати його!
Тим часом Річард збагнув, що й до чого, і докірливо мовив, повернувшись до старого моряка:
— Бенджаміне, як ти потрапив у колодки? Я завжди думав, що ти сумирний, мов ягня. Саме за це й шанував тебе. Ех, Бенджаміне, Бенджаміне! Ти зганьбив своєю поведінкою не тільки себе, але й своїх друзів! О господи! Містере Дулітл, таж він зам, здається, звернув обличчя на один бік!
Гайрам, устигши вже підвестись, відійшов від управителя на безпечну відстань і почав на весь голос вимагати покари. Провина Бенджаміна була очевидною, і Річард, пам'ятаючи безсторонність свого кузена під час розгляду справи Шкіряної Панчохи, дійшов прикрого висновку, що мусить заарештувати приятеля. Коли строк перебування в колодках, призначений Шкіряній Панчосі, минув, і Бенджамін довідався, що вони пробудуть принаймні одну ніч за гратами разом, він не став протестувати і просити, щоб його віддали на поруки. Він лише, коли констеблі на чолі з шерифом повели їх до в'язниці, виголосив таку промову:
— Я нічого не маю проти, щоб переночувати в одному кубрику з Бампо, бо це чесний старий і майстерно володіє остенем і рушницею. Але не розумію, чому людину, яка скривила на один бік пику того теслі, не винагородили подвійною порцією рому? Це несправедливо і не по-християнськи. Якщо в нашій окрузі і є кровопивця, то це він. Я його знаю, еге ж! А коли у нього в голові не порохно, то й він тепер, мабуть, зрозумів, що я за людина. Та й що я такого поганого зробив, що ви так засмутилися? Чого ви, сквайре, берете всі ті дурниці так близько до серця? Звичайна собі баталія бортом до борту, тільки ми обидва стояли на якорі, як у порту Прайя, а ми тоді таки всипали ворогові.
Відповісти на ту мову означало б для Річарда принизити свою гідність, тож, коли бранців щасливо приставили в тюрму, він наказав засунути всі засуви та замкнути двері й пішов.
Решту дня Бенджамін перебув у безкінечних дружніх балачках із різними людьми, розмовляючи з ними через грати, а його товариш, понуро опустивши голову, швидко й нетерпляче ходив туди-сюди по тісній комірчині; коли ж він на мить підводив голову й зустрічався поглядом з ким-небудь із цікавих, на обличчі його проступала майже дитяча наївність, яку заміняла відразу неприхована й глибока тривога.
Надвечір біля вікна в'язниці бачили Едвардса. Він довго й розважно говорив із своїм другом і, певне, заспокоїв його, бо коли юнак пішов, Шкіряна Панчоха кинувся на солом'яний матрац і незабаром уже спав міцним сном. Цікаві, з доброю половиною яких Бенні Помпа встиг випити за дружбу, потроху розійшлись, і Біллі Кербі, що стовбичив біля вікна довше всіх, о восьмій годині вечора, коли вже Натті ліг, пішов до темплтонської кав'ярні. Тоді Натті підвівся, запнув ковдрою вікно, й обидва в'язні, очевидно, лягли спати.