Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Нявкучих котів, спійманих цієї ночі, виявилося штук двадцять. Усіх їх відвезли до божевільні, оскільки по-своєму вони казали правду, а отже, були ненормальними котами. Директор божевільні не знав, куди їх подіти. Він довгенько сушив над цим голову і вирішив кинути їх усіх до палати Калімеро Векселя. Можете собі уявити, який радий був донощик цій компанії, що нагадала йому про причину його лихих пригод! Тим-то через дві години він і справді збожеволів, занявкавши і замуркотівши, як і його галасливі сусіди, і, коли якась необачна миша спробувала перебігти з одного кутка палати в інший, Калімеро першим стрибнув за нею. Правда, миша встигла шмигнути в нору, але залишила частину свого хвоста у гострих зубах Калімеро.
Шкандибчик, зібравши всі ці новини, вже вертався додому, щоб поділитися ними з Джельсоміно, коли раптом почув, як добре знайомий йому тенор завів одну з тих пісень, які співають у його рідному селі і які завдали йому стільки прикрощів.
«Цього разу,- подумав Шкандибчик,- я ладний побитися об заклад на всі свої чотири лапи разом з новою, що Джельсоміно спить і бачить сон. Якщо я не поспішу, то поліція випередить мене неодмінно».
Перед будинком він побачив великий натовп слухачів. Ніхто не рухався з місця, не розмовляв. І навіть коли в сусідніх будинках посипалися шибки, ніхто не висовувався з вікон і не протестував. Здавалося, що цей чарівний спів заворожив усіх. Шкандибчик помітив у натовпі й двох молодих жандармів, обличчя яких теж сяяло від захвату. Жандармам, як вам відомо, було віддано наказ заарештувати Джельсоміно, проте жоден із цих двох вочевидь не мав такого наміру. На жаль, у цей час до [338] будинку підійшов цілий загін жандармів. їхній начальник дубцем прокладав собі дорогу в натовпі: він, мабуть, недочував, і до співу Джельсоміно йому було байдуже. Шкандибчик вилетів сходами на піддашшя і блискавкою ввірвався у кімнату.
- Прокинься! Вставай! - кричав він, лоскочучи хвостом під носом у Джельсоміно.- Концерт закінчено! Внизу поліція!
Джельсоміно розплющив очі, щосили потер їх кулаком і запитав:
- Де я?
- Якщо ми негайно не втечемо звідси,.- промовив Шкандибчик,- я скажу тобі, де ти будеш,- у буцегарні.
- Невже я знову співав уві сні?
- Тікаймо швидше на дах!
- Це можеш ти, а я не звик лазити по черепиці.
- Триматимешся за мій хвіст.
- А куди ми підемо?
- Поки що чимдалі звідси. І кудись-таки ми прийдемо напевно.
Шкандибчик першим стрибнув із вікна кімнати на дах, і Джельсоміно нічого не залишилося, як, заплющивши очі, аби не закрутилася голова, лізти слідом за ним.
Тепер історію химерну прочитай про Бенвенуто Ніколи-Не-Сідай
На щастя, будинки в тій частині міста тулилися один до одного, як оселедці в бочці, і Джельсоміно, підбадьорюваний Шкандибчиком, легко перестрибував з одного даху на інший. Щоправда, Шкандибчик залюбки скакав би через ширші прогалини між будинками - отоді можна було б повністю розпружинити своє тіло. Та раптом Джельсоміно однією ногою посковзнувся і на животі з'їхав із даху на невеличкий балкон, де якийсь дідок поливав квіти.
- Пробачте мені, будь ласка! - вигукнув Джельсоміно, розтираючи забите коліно.- Я зовсім не мав наміру потрапити до вас у будинок таким несподіваним чином. [339]
- Не треба вибачатися,- ввічливо сказав дідок.- Я щасливий, що ви до мене завітали. Скажіть краще, чи не забилися? Сподіваюся, у вас усе ціле?
Цієї миті Шкандибчик перехнябився з даху і пронявчав:
- А мені до вас дозволите?
- О, ще один гість! - промовив дідок, зрадівши.- Заходьте, заходьте! Це велика втіха для мене.
Тим часом коліно, яким ударився Джельсоміно, розпухло просто на очах.
- Як жаль,- бідкався дідок,- що я не маю в хаті жодного стільця, аби вас посадовити.
- То покладімо його на ліжко,- запропонував Шкандибчик,- якщо ви, звичайно, не заперечуєте.
- На моє нещастя,- сказав дідок засмучено,- у мене й ліжка нема. Піду я попрошу в сусіда крісло.
- Ні, ні, не треба,- квапливо сказав Джельсоміно,- я можу посидіти й на підлозі.
- То заходьте до кімнати,- запросив дідок,- і всідайтеся на підлозі, а я тим часом приготую вам доброї кави.
Кімната була невеличка, але гарно прибрана й обставлена полірованими меблями. Тут стояли стіл, буфет, шафа. Зате не було ні стільців, ні ліжка.