Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Курка, правда, не ожила, та все одно відокремилася від полотна, паруючи й апетитно пахнучи, ніби її щойно витягли з печі. [327]
- Як маляр ти, безумовно, не прославишся,- сказав Шкандибчик, гризучи крильце (стегенця він залишив для Джельсоміно й Бананіто),- але як кухар ти вже справжній чемпіон.
- Не завадило б запити смачну курятину хоч якимось соком,- зауважив, доїдаючи м'ясо, Джельсоміно.- Але в цей чай, напевно, всі крамниці вже зачинені, та коли б вони й були відчинені, ми все одно нічого не купили б, бо в нас нема грошей.
Тут Шкандибчикові сяйнула гарна думка, і він сказав художнику:
- А чому б тобі не намалювати зараз пляшку соку чи напою?
- Спробую,- відповів Бананіто у пориві натхнення. І він намалював пляшку шипучого апельсинового соку.
Коли він наостанок кількома мазками надав йому натурального кольору, пляшка з бульканням і шипінням відокремилася від полотна. Добре, що Джельсоміно стояв напоготові і вчасно схопив її за шийку, а то вона б залила усю підлогу.
Троє друзів запили вечерю апельсиновим соком і сказали чимало добрих слів про малярство, оперний спів та котів. Шкандибчик раптом засмутидся. Друзі довго просили його сказати причину свого смутку.
- Річ у тому,- скрушно мовив Шкандибчик,- що я несправжній кіт, як і оті, що півгодини тому були на картинах. У мене тільки три лапи. І я навіть не можу сказати, що четверту втратив на війні чи мені відрізало її трамваєм. Це була б брехня. От якби Бананіто.».
Не треба було далі говорити. Художник відразу ж узяв пензлі й за хвилину намалював котячу лапу, яка сподобалася б навіть самому Котові в чоботях. Та найголовніше було те, що лапа приросла Шкандибчикові якраз там, де треба, і він спочатку несміло, а потім дедалі впевненіше став ходити по кімнаті.
- Ой, яке чудо! - нявкав він.- Я ніби заново народився і так несхожий на того, яким я був, що хотів би навіть змінити ім'я.
- Що я наробив! - несподівано вигукнув Бананіто, стукаючи себе кулаком по лобі.- Я ж тобі домалював [328] лапу олійними фарбами, а решта у тебе намальовані крейдою.
- То дрібниці,- заспокоїв художника Шкандибчик,- хай лишається як є. І горе тому, хто насмілиться торкнути мою нову лапу. Я збережу також і своє старе ймення. Якщо добре подумати, воно мені чудово пасує. Адже від писання на стінах моя передня права лапа стерлася щонайменше на півсантиметра.
Тієї ночі Бананіто вирішив на знак поваги віддати свою розкладачку Джельсоміно, а сам уклався на підлозі на купі старих полотен. А Шкандибчик зручно вмостився у широкій кишені художникового халата, що висів на дверях. Він солодко проспав там цілу ніч і бачив сни один солодший за одний.
Джельсоміно газету читає, і від цього його дріж проймає
Рано-вранці, озброївшись пензлями, фарбами, полотном та натхненням, Бананіто вийшов з дому. Він горів нетерпінням показати всім свій хист. Джельсоміно ще спав, і Шкандибчик пішов провести художника. Дорогою він дав йому кілька слушних порад:
- Малюй квіти і продавай їх. Я певен, що ти принесеш додому торбу фальшивих грошей, без яких у цій дивній країні не обійтися. Тільки малюй квіти в пуп'янках, розквітлих і в квіткарнях достатньо. І ще одне: не малюй мишей, бо поперелякуєш усіх жінок. Я бажаю тобі добра, бо мені самому миші страх подобаються.
Провівши Бананіто, Шкандибчик купив газету, добре знаючи: його другові Джельсоміно приємно буде довідатися, що пише преса про вчорашній концерт. Газета називалася «Витончений брехун» і подавала усі факти й повідомлення, ясна річ, на брехливий лад.
Ось, наприклад, одна замітка з цієї газети під заголовком «Велика перемога бігуна Персікетті»: «Відомий чемпіон з бігу в мішках Флавіо Персікетті переміг учора на десятому етапі в бігу вздовж кордонів королівства, випередивши на двадцять хвилин Ромоло Бароні, що прийшов другим, і на тридцять хвилин п'ятнадцять [330] секунд П'єро Клементіні, який посів третє місце. З групи бігунів, котрі з'явились через годину після переможця, перед самісіньким фінішем вирвався вперед Паскваліно Бальсімеллі».
«Що ж тут дивного? - запитаєте ви.:- Біг у мішках - це таке ж спортивне заняття, як і будь-яке інше, але захоплює воно ще більше, ніж, скажімо, перегони на мотоциклах чи автомобілях». Не стану заперечувати. Проте читачі «Витонченого брехуна» добре знали, що такого змагання з бігу ніколи не відбувалося, як знали вони й те, що Флавіо Персікетті, Ромоло Бароні, П'єро Клементіні, Паскваліно Бальсімеллі й «група бігунів» ніколи й ноги не всовували у мішок і що їм навіть уві сні не доводилося бігати неввипередки чи вириватися вперед.