Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Приватизація, що, як буревій, пронеслася Україною в 90-ті роки минулого століття, породила більше запитань, ніж відповіла на головне з них: що чиє? Здійснена відповідно до чинних тоді в країні напівзаконів, приватизація об’єктів господарювання, що належали на той час державі, відразу розділила українців на кілька сортів: тих, які встигли урвати великі об’єкти (заводи, фабрики, колгоспи-радгоспи), тих, які прихопили невеличкі об’єктики (магазини, дитячі садки, піонерські табори тощо), і тих, які отримали тільки ваучер, а разом з ним і велику дулю.
Богдан Данилович зайшов до кафе, в якому вони не раз із Сашком насолоджувалися чудовою запашною кавою, іноді дозволяючи собі побавитися «наповнювачем». Так досвідчені чекісти у розмовах між собою називали п’ятдесят грамів коньяку, що замовляли нашвидку в забігайлівках, і які, для конспірації, бармен наливав у філіжанку з кавою. Робили це вони не часто, але Сашкові таке визначення комбінації двох популярних напоїв подобалася.
Зорій оглянув невеличкий зал, але Сашка не побачив. Полковник замовив каву й сів за вільний столик. Характерною особливістю цього кафе було те, що в ньому весь
час звучала музика минулих років. Можливо, хазяїн кафе чи бармен був справжнім меломаном, який любив серйозну музику, а не сучасну безголосу попсу, або, як зневажливо висловлюється син Зорія, «співочі труси».
Ось лунає пісня «Путники в ночи» англійською мовою. Голос Мусліма Магомаєва, улюбленого співака Богдана, тремтить, відчувається, що не вистачає дихання. Як чути, що співає людина похилого віку! Щоправда, який з Магомаєва старик? Але ж голос… Не те! Тепер зрозуміло, чому так рано пішов зі сцени найпопулярніший співак Радянського Союзу. Богданові так шкода свого кумира. Слова наче випльовує. Хриплинка курця. Музичний супровід, як і раніше, потужний: оркестр, скрипки, литаври. А Магомаєв — не той. Краще б він цього ніколи не чув, цих «Путников в ночи». Англійською. Хай би Магомаєв залишився той, зі своєю Мелодией» чи «Сердцем на снегу»…
І раптом… Богдан Данилович чекав чого завгодно, але те, що він побачив, його вразило. Перед ним стояв Сашко Тесля. Ні, це був не він. Це була жалюгідна його подоба.
8
«Оце так кульбіти долі! З учительки Аня обернулася на партійну функціонерку. Хоча сама в партію ще не вступила. Та й мала великий сумнів, що в найближчій перспективі стане партійною. А вже пропонували. Заввідділу освіти після першої пропагандивної акції, де Аня, наче тренуючись перед колегами, розповіла про свою участь у героїчній акції зі знищення ворогів радянської влади, сказав: «Активна комсомолка, яка не злякалася націоналістичних недобитків, гідна бути членом нашої славної сталінської комуністичної партії».
Може, той перший виступ здався начальству не зовсім переконливим. А можливо, і не лише йому. Бо поки що той виступ був і останнім. Аня в душі тішилася з того, що її ось уже майже місяць не чіпають. Сидить вона собі в невеличкій кімнатці, передруковує на машинці якісь пропагандистські матеріали, зазвичай навіть не вникаючи в їхню суть. Це були здебільшого якісь листівки, звернення, заклики, які публікувалися чи друкувалися раніше, але за браком необхідної друкарської бази тепер розмножувалися в такий спосіб.
Ось і зараз Аня вкотре заклала кілька аркушів тонкого паперу впереміш із копирками, щоб знову і знову передруковувати звернення радянського уряду до тих, хто пішов у ліси, щоб боротися проти, як кажуть місцеві жителі, совітів. Але цього разу речення, надруковані на великому, як рушник, аркуші, змушували її не лише замислитися над змістом, а й оцінити автора заклику, що від імені влади талановитим запальним словом сіяв у душі сум’яття, а може, і переоцінку подій у тому краї, куди доля закинула цю молоду східнячку.
ДО УЧАСНИКІВ ТАК ЗВАНИХ «УПА» ТА «ОУН»
Наближається день остаточного розгрому гітлерівської Німеччини. Народ України разом з усіма братніми радянськими народами нещадно винищує гітлерівські орди, що хотіли уярмити нашу Батьківщину. Українці, росіяни, грузини, казахи йдуть у лавах героїчної Червоної Армії далі й далі на захід, визволяючи всю українську землю з німецької неволі. Близький той день, коли могутні удари Червоної Армії зі сходу зіллються з ударами наших союзників, Англії та Америки, з півдня та заходу по гітлерівській Німеччині. Гітлерові немає рятунку. Невблаганно і швидко наближається загибель проклятого всіма народами гітлеризму. Настає час справедливої відплати німецьким розбійникам і катам за їхні злочини. Цілком розплатяться вони і за кожну краплину крові, пролиту українським народом, за все лихо і нещастя, якого завдали вони нашій матері-Україні, за знущання й уярмлення наших людей, за грабунок наших багатств, нашого добра.