Василь Стус: життя як творчість
- Автор: Стус Дмитро Васильович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Факт
- ISBN: 966-359-029-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Василь Стус: життя як творчість». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів: від учнів до науковців.
Nobody knows how to explain the mystery of fame. Often a person who has spent all his life at the very core of events falls into oblivion right after his death. Vasyl Stus became renowned only after his reburial in 1989. What was the reason? His poetry? His heroic life? His irreconcilable position? Or his ability to be compassionate?
In his attempt to answer these and other questions, the poet’s son Dmytro masterfully combines the objective data of Vasyl Stus’s biography with his own private recollections and observations about his father. His book offers a paradoxical interrelation of contexts combining the highbrow scientific with fiction-like styles.
This book shows Vasyl Stus through the eyes of his son and researcher against a background of “belated nation-making”.
For a wide circle of readers: from students to academics.Введите сюда краткую аннотацию
Сумбурно й непевно минув перший день у КДБ. Нервове напруження не давало розслабитися й віднайти рівновагу. Знову — безсонна ніч. Знову — думи про дружину, сина, батьків.
Слідчий Логінов, навпаки, спав. Час думати над тим, як вилучені в Стуса чернетки і рукописи «переплавити» в кримінальну справу, в нього був. І він майже не сумнівався, що коли вже цього вистачило для того, аби прокурор Ф. Глух санкціонував утримання Стуса під вартою як особливо небезпечного злочинця, то вистачить і на термін. Для нього ж це означатиме мінімум іще одну зірочку на погони: як не як — успішно проведена справа.
Що ж вилучили у Стуса?
Окрім чисельних чернеток листів і заяв, а також віршів і машинописних збірок «Зимові дерева» й «Веселий цвинтар», під час обшуку було вилучено зшиток «А. Солженицын. Миниатюры. Озеро Сегден», самвидавні поетичні збірки Григорія Чубая «Постать голосу», Миколи Холодного «Крик з могили», аркуш із текстом вірша В. Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу…», збірочку Ліни Костенко «Поезії» (Смолоскип), «Вибраний Казімір Едшмідт» (Мюнхен, 1960), машинописний текст «Крутой маршрут. Хроника времен культа личности», машинопис М. Ю. Брайчевського «Приєднання чи воз'єднання? (Критичні замітки з приводу однієї концепції)», фотокопію книжки Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», машинопис збірки Ліни Костенко «Зоряний інтеграл», книжку Емми Андієвської «Базар» (Мюнхен, 1967), два листи Станіслава Тельнюка з приводу «Феномену доби», саморобну збірочку Ірини Калинець «Підсумовуючи мовчання» (Львів, 1970), книжечку Віри Вовк «Каппа Хреста» (Сучасність, 1969), фотоплівку з працею К. Г. Юнґа та друкарську машинку «Erika» № 4525453 модель 30, виробництва НДР, на якій поет передруковував власні твори. Замість підпису під переліком вилучених під час обшуку матеріалів Василь Стус залишив таку заяву: «Оскільки під час обшуку у мене вилучені предмети, які, на мою думку, не можуть мати відношення до людини, проти якої порушена кримінальна справа [йдеться про Ярослава Добоша, у справі якого й провадився обшук. — Д. С.], вилучення вказаних в протоколі обшуку предметів вважаю безпідставним»[572].
14 і 15-го січня Стуса на допити не викликали, сподіваючись, що цілковита ізоляція й невідомість пригнітить його психіку, й змусить бути більш поступливим.
Шістнадцятого о 14.50 Василя знову привели до Логінова на допит, і слідчий, немов козирну карту, поклав на стіл лист статтю «Місце в бою чи розправі».
«СТУС: На минулому допиті я дав покази, що не писав статті „Місце в розправі чи бою?“. Ознайомившись з пред'явленим мені сьогодні вищезгаданим документом, хочу внести поправку, що я не пам'ятаю, чи давав я таку назву листові, адресованому Л. Дмитеркові, чи ні.
Питання: Чи знайомились Ви з самвидавськими документами під назвою „Український вісник“, якщо знайомились, то від кого одержували і кому повертали? Чи відомо Вам, що в „Українському віснику“ був вміщений Ваш лист, адресований Л. Дмитеркові?
Відповідь: З самвидавським документом „Український вісник“ я не знайомився і мені невідомо, що мій лист Л. Дмитеркові вміщений в цьому документові.
Питання: У листі Л. Дмитеркові Ви пишете: „зараз іде рік 1969 — рік мало героїчний, рік повсюдного наступу реакції“. Чи дійсно Ви вважаєте, що в той час у нашій країні був наступ реакції?
Відповідь: Вживаючи вищенаведений вираз, я вважав, що на час написання мною цього листа у нас в країні проходив процес сталінізації. Це стосувалось не тільки питань сучасної літератури, але й питань демократичних людських свобод, їх ущемлення, замовчування окремих рішень 20 та 22 з'їздів партії.
Питання: Чи вважаєте Ви, що й на сучасний момент проходить процес сталінізації?
Відповідь: На мою думку, загроза сталінізації ще значна і тенденція до реставрації сталінізму небезпечна для справи комунізму»[573].
Логінов не поспішав. Здавалося, він отримує особливу насолоду від гри з в'язнем. Утім, він ще й сам не знав, на чому будуватиме звинувачувальний висновок проти Стуса. Але що саме цього від нього очікує начальство, не сумнівався.
Він дістав чернетку ще одного листа до керівництва республіки, що починалася словами «За статистичними підрахунками…»
— Вам пред'явлено документ, «в якому зводиться наклеп на радянський державний лад і стверджується, що в нашій країні нібито проводиться політика геноциду по відношенню до молодих літераторів»[574].
572
Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 15—22. Під час повторного офіційного (був ще й неофіційний, який таємно провадився, коли в квартирі нікого не було) обшуку, що відбувся 4 лютого 1972 р., було вилучено й долучено до справи книги: П. Рогачев, М. Свердлін. Нации — народ — человечество (Москва, 1967); В. Маланчук. Торжество ленінської національної політики (Л., 1963); Український історичний журнал, 1966. — ч. 11; В. Євдокименко. Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму (К., 1967) та чернеткові автографи віршів В. Стуса. Замість підпису дружини В. Стуса стоїть така ремарка Логінова: «Попелюх підписувати протокол відмовилась і заявила, що бажала б, „щоб під час обшуку був присутній її чоловік і щоб він бачив, що було вилучено“». — Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 24, 27.
573
Кримінальна справа № 47. Том 1. — Арк. 117—118.
574
Там само. — Арк. 120.