Велика маленька брехня
- Автор: Мориарти Лиана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-966-948-139-9
- Переводчик: Катерина Іванова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
Вона пішла далі, не чекаючи на їхню реакцію. Коли вона відчинила двері на балкон, то побачила за спиною Ренату.
— Просто хочу подихати, — сказала Рената. — Там така задуха.
— Так, — сказала Маделін. — І схоже, що дощ пройшов. — Вони вийшли разом у нічне повітря. — Я подзвонила у страхову, до речі. Щодо машини.
Рената скривилася.
— Вибач, що я підняла такий хай учора.
— А ти мені вибач, що в’їхала у тебе. Я була дуже зайнята тим, що кричала на Абігель.
— Я перелякалася, — сказала Рената. — А коли я лякаюся, то просто спалахую. Це — закон. — Вони підійшли до групи батьків біля перил.
— Справді? — сказала Маделін. — Який жах. А от я — дуже спокійна.
Рената пирхнула.
— Медді! — сказав Натан. — Досі тебе не бачив. Як справи? Я чув, що моя дружина облила тебе напоєм.
Маделін подумала, що він, мабуть, теж трохи п’яний, бо зазвичай при ній не називав Бонні дружиною.
— На щастя, то був рожевий коктейль, тож він пасує до моєї сукні, — сказала Маделін.
— Я тут святкую щасливе закінчення маленької драми нашої доньки, — сказав Натан. — За Ларрі Фітцджеральда із Південної Дакоти! — Він підняв келих.
— М-м-м… — сказала Маделін, пильно дивлячись на Селесту. — Щось мені здається, що Ларрі Фітцжеральд ближче, аніж нам здається.
— Що? — запитав Натан. — Про що це ти?
— Ви про веб-сайт Абігель? — запитала Селеста. — Вона його прибрала?
«Її репліка була ідеальна, — подумала Маделін, — і саме це її видало». Більшу частину часу Селеста ухилялася від цієї розмови, ніби приховувала щось. А зараз вона виглядала абсолютно зібраною та врівноваженою, вона дивилася прямо в очі Маделін. Коли більшість людей брешуть, вони не дивляться в очі, коли Селеста брехала, вона сміливо дивилася в очі.
— Ти — Ларрі Фітцжеральд з Південної Дакоти, правда? — запитала Маделін у Селести. — Я знала! Ну звісно, я не знала напевне, але відчувала. Усе це занадто добре склалося.
— Не маю анінайменшого поняття, про що ти, — рівно сказала Селеста.
Натан повернувся до Селести.
— Ти пожертвувала сто тисяч доларів на «Amnesty»? Щоб допомогти нам? Господи…
— Не треба було, — сказала Маделін. — Ти не мусила цього робити. Чим я можу тобі віддячити?
— На бога, — вигукнула Рената. — Про що взагалі йдеться?
— Я не розумію, про що ти говориш, — сказала Селеста Маделін. — І не забувай, що ти врятувала Максові життя того дня на уроці плавання, а це — борг, який неможливо повернути.
У залі хтось кричав.
— Цікаво, що відбувається? — запитав Натан.
— Мабуть, то я розпалила вогонь, — сказала Рената з легкою усмішкою. — Мій чоловік — не єдиний, хто думає, що у нього любов з нашою нянькою. Джульєтта знайшла собі чимало розваг у Пірріві. Як це французькою? Polyamour. Я виявила, що у неї слабкість до певного типу чоловіків. Чи, треба було б сказати, до певного типу банківських рахунків.
— Ренато, — сказала Селеста. — Сьогодні ввечері я дізналася, що…
— Не треба, — перебила її Джейн.
— Це мій син Макс кривдив Амабеллу, — сказала Селеста.
— Твій син? — перепитала Рената. — Але ти впевнена? — Вона глянула на Джейн. — Бо на орієнтаційній зустрічі Амабелла…
— Я впевнена, — перебила її Селеста. — Вона вказала на Зіггі випадково, бо боялася Макса.
— Але, — здавалося, Рената ніяк не второпає. — Ти впевнена?
— Цілком, — відповіла Селеста. — І мені дуже шкода.
Рената прикрила рота долонею.
— Амабелла не хотіла, щоб я запрошувала близнюків на її вечірку на літеру «А», — сказала вона. — Такий галас підняла, а я це проігнорувала. Я думала, вона просто дуркує.
Вона подивилася на Джейн. Джейн у відповідь не відвела погляд. Вона таки виглядає прекрасно сьогодні, — подумала Маделін із задоволенням, а ще вона зрозуміла, що постійне жування жуйки десь зникло за останні кілька тижнів, а вони й не помітили коли.
— Я мушу перед тобою вибачитися, — сказала Рената.
— І справді, — сказала Джейн.
— І перед Зіггі, — сказала Рената. — Я мушу попросити у вас вибачення. Мені так шкода. Я… по правді, не знаю, що зроблю.
— Прийнято, — сказала Джейн і підняла келих. — Вибачення прийняті.
Скляні двері знову відчинились — і з’явилися Ед із Перрі.
— Схоже, тут усе вийшло з-під контролю, — сказав Ед.
Він узяв кілька барних стільців, які стояли рядком біля дверей, та приніс їх.
— Може, влаштуємося зручніше? Привіт, Ренато. Перепрошую за свинцеву ногу моєї дружини на педалі газу.