Велика маленька брехня

Двійко Одрі та один Елвіс голосно та пристрасно сперечалися про стандартні тести.

— Немає жодних доказів, що…

— Вони навчають відповідно до тестів! Я точно знаю, що вони навчають відповідно до тестів!

Блондинки-Боб бігали навколо з телефонами біля вух.

— Кейтеринг буде за п’ять хвилин! — гукнула одна з них, коли побачила, як Стів їсть чипси.

— Вибачте, — сказав Стью. Він простягнув їй пачку. — Хочете?

— Ой, дякую, — вона взяла з пачки одну чипсину і втекла.

— Ні на що не здатна. Не могла б організувати навіть курв у борделі, — Стів сумно похитав головою.

— Тс-с-с, — шикнула на нього Саманта.

— Усі шкільні вікторини такі?.. — здавалося, Том не може дібрати слова.

— Не знаю, — сказала Джейн.

Том усміхнувся їй. А вона — йому. Вони увесь вечір одне одному усміхалися, ніби планували якусь спільну капость.

«Господи, тільки б я цього не придумала!»

— Томе! Де ж моє велике лате із знежиреним молоком? Ха-ха-ха!

Том скорчив гримасу для Джейн, коли його захопили в іншу розмову.

— Джейн! Я вас шукала! Як справи? — з’явилася панна Барнс, помітно вища аніж зазвичай, на височенних шпильках. На ній був величезний капелюх та рожеве боа, в руках вона тримала парасольку. Наскільки Джейн розуміла, вона анітрішки не була схожа на Одрі Хепберн. Ребекка дуже повільно та ретельно вимовляла слова, аби ніхто не помітив, що вона п’яненька.

— Як ви тримаєтесь? — запитала вона, ніби нещодавно Джейн пережила якусь втрату, хоч Джейн і не могла пригадати, щоб щось таке відбулося.

А, петиція, точно. Вся школа думала, що її син ображає дітей. Ось що. Байдуже. «Том — не гей!»

— Ми ж зустрічаємося у понеділок зранку, так? — запитала панна Барнс. — Я так розумію, мова піде про… проблему.

Вона вимовила слово «проблему» немов у лапках.

— Так, — сказала Джейн. — Я маю щось вам розказати. Але не хочу говорити тут. — Вона бачила Селесту з чоловіком оддалік, але досі навіть не привіталася з ними.

— Між іншим, мій костюм — це Одрі Хепберн у фільмі «Моя прекрасна леді», — ображено сказала панна Барнс та показала на своє вбрання. — Знаєте, вона знімалася і в інших фільмах, окрім «Сніданку у Тіффані».

— Я одразу впізнала ваш образ, — сказала Джейн.

— Хай там як, а ця історія з булінгом вийшла з-під контролю, — сказала панна Барнс. — Вона перестала напружено вимовляти слова і дозволила їм литися недбало та невиразно. — Щодня я отримую імейли від батьків, котрі переживають через булінг. Вже цілий список. Постійно. «Ми маємо переконатися, що наші діти у безпечному середовищі», а потім деякі з батьків роблять такий пасивно-агресивний закид: «Ми знаємо, що вам бракує людей, панно Барнс, то може, вам потрібні помічники з батьків? Я можу приходити щосереди о першій дня». І якщо я одразу не відповідаю, то отримую наступний: «Панно Барнс, я досі не отримала вашої відповіді щодо моєї пропозиції», ну і, звісно, вони якогось біса ставлять у копію пані Ліпманн.