Велика маленька брехня

— Схоже на переслідування, — сказала Джейн. — Ой, дивіться. Ось так. — Вона обережно відхилила капелюха з обличчя панни Барнс. — Хочете ще один коктейль? Ви виглядаєте, наче могли б випити ще.

— На вихідних пішла я в аптеку, — сказала панна Барнс, — бо в мене жахлива інфекція сечовивідних шляхів — у мене новий хлопець, вибачте, занадто багато інформації — стою я біля каси, чекаю, аж тут раптом Тея Каннінгем стала біля мене, і, чесно, я навіть не чула, щоб вона привіталася, перш ніж розповісти мені історію про те, як засмутилася Вайолет позавчора після школи, бо Хлоя сказала їй, що її заколки не однакові. Вони і справді не були однакові. Я хочу сказати, о боги, це ж не булінг! Це просто діти поводяться як діти! Але, ні, Вайолет настільки це ранило, і чи могла б я поговорити з класом про те, що треба чемно спілкуватися одне з одним і… Вибачте, я щойно побачила пані Ліпманн і вона кидає на мене просто вбивчі погляди. Вибачте. Піду-но я вмиюся холодною водою.

Панна Барнс відвернулася так швидко, що її рожеве боа гойднулося та торкнулося щоки Джейн.

Джейн обернулася і знову побачила Тома — лице в лице.

— Настав руку, — сказав він. — Швидко.

Вона простягнула руку, а він дав їй жменю претцелів.

Он той величезний і страшний Елвіс знайшов на кухні цілу пачку таких, — сказав Том. Він простягнув руку до її обличчя та зняв із волосся щось рожеве.

— Пір’їнка, — сказав він.

— Дякую, — Джейн з’їла претцель.

— Джейн, — вона відчула холодний дотик до руки. То була Селеста.

— Привіт! — зраділа Джейн. Селеста була чарівна; навіть просто дивитися на неї було приємно. Чому Джейн завжди так дивно почувалася щодо вродливих людей? Вони ж не можуть нічого зробити із своєю зовнішністю, і на них так приємно дивитися, і Том щойно приніс їй претцелі, і трішки почервонів, коли прибирав пір’їнку з її волосся, і він не був гомосексуалістом, і оці ігристі рожеві коктейлі були неймовірні, і їй дуже подобалися шкільні вечірки, вони такі веселі і смішні.

— Можемо поговорити хвилинку? — запитала Селеста.