Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
— Так було з двома першими воротами, — відповів я. — Але Треті ворота інші. — Я відкрив у повітрі біля себе велике вікно з відео. — Самі гляньте. Це з відеоархіву «шісток». Їхня перша спроба відкрити ворота.
Я натиснув «грати». Відео починалось зі зображення аватара Сорренто, який стояв перед вхідними воротами Замку Анорака. Вхід замку, який був неприступний роками, відчинився перед ним, наче автоматичні двері у супермаркеті.
— Вхід до замку відкривається аватару, який тримає Кришталевий ключ, — пояснив я. — Якщо аватар не має копії ключа, він не зможе перетнути поріг і зайти в замок, навіть якщо двері вже відкриті.
Ми всі спостерігали, як Сорренто пройшов через вхід до великого золотого фойє, перетнув його і опинився біля великих Кришталевих воріт у північній стіні. В самому центрі була замкова щілина, а безпосередньо над нею — три блискучі слова: «Любов. Надія. Віра.»
Сорренто ступив уперед, тримаючи копію Кришталевого ключа, вставив його у замкову щілину і повернув. Нічого не сталося.
Сорренто подивився на три надруковані слова.
— Любов, надія, віра, — проказав він уголос.
Знову ж таки, нічого не сталося.
Сорренто витяг ключ, ще раз проказав слова, потім знову вставив ключ і повернув його. Знову нічого.
Я вивчав реакцію Ейча, Арт3міди і Шото. Їхні хвилювання і цікавість тепер змінились на концентрацію, адже вони намагалися вирішити загадку. Я зупинив відео.
— Коли Сорренто в системі, за кожним його кроком спостерігає команда консультантів і дослідників, — сказав я. — Можна почути їхні голоси на деяких відео, дають пропозиції та поради через комлінк. Досі з них було мало користі. Дивіться…
На відео Сорренто робив ще одну спробу відкрити ворота. Він зробив все точно так, як і раніше, але цього разу повернув Кришталевий ключ проти годинникової стрілки, а не за нею.
— Вони спробують кожну дурну річ, яку тільки можна уявити, — продовжив я. — Сорренто повторюватиме слова латинською. Ельфійською. Клінгонською. Потім почне декламувати Перше Послання до Коринтян 13:13, біблійний вірш зі словами «любов, надія і віра». Судячи з усього, «любов, надія і віра» також є іменами трьох убитих католицьких святих. Останні кілька днів «шістки» намагаються знайти в цьому якийсь сенс.
— Ідіоти, — сказав Ейч. — Галлідей був атеїстом.
— Вони впадають у відчай, — сказав я. — Сорренто перепробував усе, крім як опуститись на коліна, виконати невеликий танець і засунути у замкову щілину мізинець.
— Напевно, це наступний пункт на порядку денному, — посміхаючись сказав Шото.
— Любов, надія, віра, — сказала Арт3міда, вимовляючи слова повільно. Вона повернулася до мене. — Звідки я це знаю?
— Так, — сказав Ейч. — Ці слова справді звучать знайомо.
— Мені теж знадобився час, щоб все зрозуміти, — сказав я.
Вони подивилися на мене очікувально.
— Прокажіть їх у зворотному порядку, — запропонував я. — Або ще краще, проспівайте їх у зворотному порядку.
Арт3міда глянула підозріло.
— Віра, надія, любов,— сказала вона.
Потім повторила їх кілька разів і з ще більшим розумінням. Тоді проспівала:
— Віра і надія і любов...
Ейч підхопив наступний рядок:
— Серце і мозок і тіло…
— Разом три… магічне число! — переможно завершив Шото.
— «Шкільний рок!» — закричали вони в унісон.
— Бачите? Я знав, що ви зрозумієте. Ви розумна зграя.
— «Три — магічне число», музика і слова Боба Доро, — продекламувала Арт3міда, наче витягнула інформацію з ментальної енциклопедії. — Написана в 1973 році.
Я посміхнувся їй.
— У мене є теорія. Я думаю, що це спосіб Галлідея сказати нам, скільки ключів необхідно, щоб відкрити Треті ворота.
Арт3міда посміхнулася, а потім заспівала:
— Потрібно три.
— Не більше, не менше, — продовжив Шото.
— Не потрібно гадати, — додав Ейч.
— Три, — я закінчив, — магічне число.
Я вийняв свою копію Кришталевого ключа і підняв угору. Решта зробили те ж саме.
— У нас є чотири копії ключа. Якщо хоча б троє з нас досягнуть воріт, ми зможемо їх відкрити.
— Що тоді? — запитав Ейч. — Ми зайдемо всі одночасно?
— А якщо тільки один з нас зможе зайти у ворота, коли вони відчиняться? — сказала Арт3міда.
— Я сумніваюся, що Галлідей все так налаштував, — сказав я.
— Хто знає, про що цей божевільний старий думав? — сказала Арт3міда. — Він грав з нами на кожному кроці шляху, і зараз знову це робить. Інакше навіщо б йому було потрібно три копії Кришталевого ключа, щоб відкрити останні ворота?