Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Коли мій аватар з’явився в чат-кімнаті, мене вже чекали Ейч, Арт3міда і Шото.
— Зі, — крикнув Ейч, як тільки з’явився мій аватар. — Що за чорт? Де ти був? Я вже тиждень намагався з тобою зв’язатися!
— Як і я, — додав Шото. — Де ти був? І як отримав ті файли з бази даних «шісток»?
— Довга історія, — відповів я. — Спочатку головне. — Я звернувся до Шото і Арт3міди. — Ви покинули свої будинки?
Вони кивнули.
— І залогувались з безпечного місця?
— Так, — сказав Шото. — Я зараз в манга-кафе.
— А я в аеропорту Ванкувера,— мовила Арт3міда. Це вперше за кілька місяців я почув її голос. — Я увійшла в систему через громадське з’єднання ОАЗи. Вибігла з будинку без нічого, не беручи до уваги одягу на собі. Тому сподіваюся, що ті файли справжні.
— Так і є, — сказав я. — Повірте.
— Чому ти такий впевнений? — запитав Шото.
— Тому що я зламав базу даних «шісток» і завантажив їх сам.
Вони всі мовчки дивилися на мене. Ейч звів брови.
— А як, власне, це тобі вдалось, Зі?
— Я використав підроблену особу і замасковувався як контрактник, щоб потрапити до штаб-квартири «ІОІ». Я був там останні вісім днів. І тільки зараз повернувся.
— Трясця! — прошепотів Шото. — Серйозно?
Я кивнув.
— Чувак, у тебе яйця зі справжнього адамантію, — сказав Ейч. — Поважаю.
— Дякую, напевно.
— Припустимо, що ти не обманюєш нас, — сказала Арт3міда. — Як контрактник низького рівня отримав доступ до секретних файлів «шісток» і записок компанії?
Я повернувся до неї обличчям.
— Контрактники мають обмежений доступ до інтранету компанії через розважальну систему, за межами фаєрволу «ІОІ». Звідти я зміг використати ряд обходів і паролів, залишених програмістами, щоб увійти в мережу і вдертися безпосередньо в приватну базу даних «шісток».
Шото подивився на мене з захватом.
— Ти це зробив? Сам?
— Все правильно, сер.
— Це просто чудо, що вони не зловили тебе і не вбили, — сказала Арт3міда. — Для чого йти на такий дурний ризик?
— А ти як думаєш? Для того, щоб знайти спосіб пробратись крізь той щит і опинитись біля Третіх воріт. — Я знизав плечима. — Це єдиний план, який спав мені на думку в такий короткий термін.
— Зі, — сказав Ейч, посміхаючись. — Ти просто божевільний сучий син. — Він підійшов і дав мені п’ять. — Але через це я тебе і люблю, друже!
— Звичайно, коли ти дізнався, що вони мають секретні файли на кожного з нас, то просто не міг не подивитись, правда? — Арт3міда насупилась.
— Я повинен був подивитися! Щоб дізнатися, скільки їм відомо про кожного з нас! Ви зробили б те ж саме.
— Ні, я б не зробила, — вона тицьнула в мене пальцем. — Я поважаю приватність інших!
— Арт3мідо, заспокойся! — втрутився Ейч. — Він, знаєш, врятував тобі життя.
Здавалося, вона це обдумала.
— Добре. Забудьмо про це.
Але я міг сказати, що вона була все ще зла. Я не знав, що сказати, тому продовжив.
— Я надсилаю кожному з вас копію всіх даних «шісток», які зміг винести. Десять зетабайт. Вони вже повинні бути у вас. — Я зачекав, поки кожен з них перевірив поштову скриньку. — Розмір їхньої бази даних на Галлідея нереальний. Все його життя там. Вони зібрали інтерв’ю з усіма, кого він коли-небудь знав. Кілька місяців може піти на те, щоб прочитати їх усі.
Я почекав кілька хвилин, спостерігаючи, як їхні очі сканують дані.
— Вау! — сказав Шото. — Це неймовірно. — Він подивився на мене. — Як, чорт забирай, ти втік з «ІОІ» з усім цим?
— Надзвичайно хитрим способом.
— Ейч має рацію, — сказала Арт3міда, хитаючи головою. — Ти точно втратив глузд. — Вона завагалася на секунду, а тоді додала: — Дякую за попередження, Зі. Я тепер у боргу.
Я відкрив рот, щоб сказати «будь ласка», але не зміг вимовити і слова.
— Так, — сказав Шото. — Як і я. Дякую.
— Немає за що, друзі.
— Ну? — сказав Ейч. — Кажи вже погані новини. Наскільки близькі «шістки» до проходження Третіх воріт?
— А як тобі це, — сказав я, посміхаючись. — Вони ще навіть не знають, як їх відкрити.
Арт3міда і Шото дивилися на мене з недовірою. Ейч широко усміхнувся, почав махати головою, звівши долоні до неба, наче танцював під нечутну для нас музику.
— О, так! О, так! — проспівав він.
— Ти жартуєш? — запитав Шото.
Я похитав головою.
— Ти не жартуєш? — запитала Арт3міда. — Як це можливо? Сорренто має Кришталевий ключ і знає, де ворота. Все, що йому потрібно зробити, це відкрити чортову штуку і зайти всередину, так?