Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Так, - зізнався Гаррі, заломлюючи Крічерові за спину його зморщену ручку. - Годі! Забороняю вам битися один з одним! Тобто Крічер, тобі заборонено битися з Добі. Добі, я знаю, що не маю права тобі наказувати…

- Добі вільний ельф-домовик і може підкорятися, кому забажає, тому Добі виконає все, що йому скаже Гаррі Поттер! - вигукнув Добі, і сльози покотилися по його зморщеному личку, скрапуючи на светр.

- Ну, добре, - сказав Гаррі, й вони з Роном пустили ельфів. Ті попадали на підлогу, але більше не билися.

- Хазяїн мене кликав? - крекнув Крічер і вклонився, одночасно змірявши Гаррі поглядом, у якому світилося побажання якомога боліснішої смерті.

- Так, кликав, -підтвердив Гаррі, позираючи на двері кабінету мадам Помфрі, щоб перевірити, чи й досі діє закляття глушиляття; ніщо не свідчило, що вона чула всю цю метушню. - Я маю для тебе роботу.

- Крічер виконає все, що забажає хазяїн,-так низько вклонився Крічер, що мало не торкнувся губами своїх вузлуватих пальців на ногах, - бо Крічер не має вибору, хоч для Крічера ганебно мати такого хазяїна…

- Добі це зробить, паничу Гаррі Поттер! - пискнув Добі. З його очей завбільшки з тенісні м'ячики ще й досі котилися сльози. - Для Добі буде велика честь допомогти Гаррі Поттеру!

- Якщо подумати, то варто, мабуть, залучити вас обох, - сказав Гаррі. - Ну, то добре… треба, щоб ви ходили по п'ятах за Драко Мелфоєм.

Не звертаючи уваги на Рона, у якого від подиву і роздратування аж витяглося обличчя, Гаррі повів далі:

- Я хочу знати, куди він ходить, з ким зустрічається і що робить. Я хочу, щоб ви вдень і вночі сиділи в нього на хвості.