Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Де-там?

- У твоїх тітки й дядька, - пояснив Рон. - А потім ми вирушимо з тобою, куди завгодно.

- Ні… - рішуче заперечив Гаррі; він на це не розраховував, він хотів дати їм зрозуміти, що в цю надзвичайно небезпечну мандрівку вирушить сам.

- Ти нам якось казав, - тихенько нагадала Герміона, - що є ще час повернутися назад, якщо ми забажаємо. Ми ж мали цей час, правда?

- Ми будемо з тобою, хоч би там що, - додав Рон. - Але ти, старий, повинен ще заскочити до моїх батьків, перш ніж кудись вирушати, навіть у долину Ґодрика.

- Чому?

- Весілля у Білла й Флер. Забув?

Гаррі вражено на нього глянув; думка, що й далі можуть існувати такі нормальні явища, як весілля, здавалася неймовірною, але прекрасною.

- Так, весілля пропускати не можна, - сказав він зрештою.

Його рука мимоволі стисла фальшивий горокракс. Не зважаючи ні на що - ні на темний і непевний шлях, що лежав у нього попереду, ні на вирішальну зустріч з Волдемортом, яка, він це знав, неодмінно настане за місяць, рік, чи за десять років, серце в Гаррі затріпотіло від думки, що він насолодиться разом з Роном і Герміоною ще одним, останнім золотим днем спокою.