Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Я тобі вже казав, - терпляче пояснив Гаррі, - навіть якби він був гравцем світового класу, і то я не тримав би його в команді. Він постійно підказує, що кому робити, вважає, що на кожній позиції зіграв би краще за всіх. Я вже не дочекаюся, коли його позбудуся. До речі, про те, як когось позбуватися, -додав Гаррі, встаючи й беручи свою «Вогнеблискавку», - може, досить прикидатися сплячим, коли до тебе приходить Лаванда? Вона мене вже до печінок дістала.
- О, - зніяковів Рон. -Ага. Добре.
- Якщо не хочеш більше з нею зустрічатися, то так їй і скажи, - порадив Гаррі.
- Так… але це не так просто, - промимрив Рон. Якусь мить він помовчав. - А Герміона перед матчем заскочить? -запитав ніби між іншим.
- Ні, вони з Джіні вже на стадіоні.
- Он як, - спохмурнів Рон. - Ясно. Ну, ні пуху ні пера. Покажи, де раки зимують тому Макла… тобто Смітові.
- Спробую, - пообіцяв Гаррі, кладучи мітлу на плече. - Побачимося після матчу.
Він побіг безлюдними коридорами; усі учні були вже за стінами школи - або сиділи на трибунах, або йшли до них. Пробігаючи повз вікна, Гаррі визирав надвір, щоб визначити, який сьогодні буде вітер. Аж тут якийсь шум попереду змусив його повернути голову; він побачив Мелфоя, що крокував йому назустріч у супроводі двох надутих, мовби ображених, дівчат. Уздрівши Гаррі, Мелфой на мить зупинився, а тоді холодно реготнув і попрямував далі.
- Куди йдеш? - вимогливо запитав Гаррі.
- Так я тобі, Поттере, й сказав. Карочє, не твоє собаче діло, - глузував Мелфой. - Біжи-біжи, там уже всі ждуть, тіла, капітана-обранця… хлопчика, що виграв… чи як там тебе, блін, ще тепер називають.
Одна дівчина неохоче захихотіла. Гаррі глянув на неї. Вона зашарілася. Мелфой обминув Гаррі й пішов. Дівчата подріботіли за ним. Трійця завернула за ріг і зникла.
Гаррі завмер на місці, втупившись поглядом туди, де щойно були ці троє. Сказитися можна! Він і так уже ледве встигає на гру, але ж Мелфой явно кудись таємно скрадається, поки в школі нікого нема - найкращий для Гаррі момент з'ясувати, що ж робить Мелфой. Спливали секунди, а Гаррі стояв і дивився…
- Де ти був? - крикнула Джіні, коли Гаррі влетів у роздягальню. Уся команда була вже в формі й напоготові; відбивачі Кут і Піке нервово постукували себе по ногах битками.
- Зустрів Мелфоя. - тихенько пояснив їй Гаррі, натягуючи через голову яскраво-червону форму.
- І що?
- І хотів з'ясувати, що він робить у замку з двома по дружками, коли всі тут… -Хіба це зараз має значення?
- Має, але я все одно вже не дізнаюся, - огризнувся Гаррі, схопив «Вогнеблискавку» й поправив окуляри. - Ну, вперед!
І не кажучи більше ні слова, подався на поле. Його зустріли оглушливий галас і гул. Віяв легенький вітерець; сліпучі спалахи яскравого сонця то тут, то там пронизували плямисті хмари.
- Складні умови!-підбадьорював команду Маклаґен.
- Кут, Пікс, вам треба літати проти сонця, щоб вони вас погано бачили…
- Маклаґен, тут я капітан, тому замовкни і не вказуй, кому що робити, - сердито обірвав його Гаррі.
- Займи своє місце у воротах!
Коли Маклаґен полетів, Гаррі глянув на Кута й Пікса.
- Старайтеся й справді літати проти сонця, - неохоче буркнув їм.
Він обмінявся потиском руки з гафелпафським капітаном, а після свистка мадам Гуч відштовхнувся й шугонув угору - вище за всіх гравців своєї команди, кружляючи над полем у пошуках снича. Якби він швидко його зло вив, то ще встиг би повернутися до замку, схопити Карту Мародера і з'ясувати, що робить Мелфой… - І ось квафел у Сміта з Гафелпафу, - мрійливий голос розлігся луною над стадіоном. - Сміт коментував гру минулого разу, і тоді Джіні Візлі влетіла просто в нього, мабуть, навмисне… принаймні так здавалося. Сміт дуже грубо коментував дії Ґрифіндору і тепер, мабуть, шкодує, що грає проти цієї команди… ой, дивіться, він впустив квафела, його підхопила Джіні, мені вона справді подобається - така приємна…
Гаррі зиркнув униз на коментаторське підвищення. Хто при здоровому глузді міг придумати, щоб гру коментувала Луна Лавґуд? Навіть з такої висоти не можна було не розпізнати це довге попелясте волосся й намисто з корків від маслопива… Поруч з Луною професорці Макґонеґел, здається, було незатишно, ніби вона засумнівалася в правильності такого свого призначення.
- …та ось у неї забирає квафела здоровило з Гафелпафу, не пам'ятаю його прізвища, щось ніби Бібел… ні, Баґінс…
- Це Кедволодер! - голосно виправила Луну професорка Макґонеґел. На трибунах зареготали.
Гаррі роззирнувся за сничем; його ніде не було. За мить Кедволодер забив гол. Маклаґен напосівся на Джіні за те, що випустила з рук квафела, і в результаті не помітив, як червоний м'яч просвистів прямісінько над його правим вухом.