Людина, що знайшла своє обличчя
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Григорий Г. Кулинич
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Людина, що знайшла своє обличчя». Краткое содержание книги:
— Сину мій! Не шкодуючи сил і праці, ми ростили і пестили тебе. Настав час збирання плодів. Ти вже юнак. Твоя освіта закінчена. Пора братися за роботу — послужити тим, хто годував і виховував тебе, віддячити за їх піклування, пристановище і стіл. Дандарат виявив тобі високу честь, призначивши до великого служіння, і я сподіваюся, що ти цілком виправдаєш наше довір’я.
Під час цієї промови, виголошеної пишномовним тоном, Аріель дивився прямо в очі Бхараві, як людина, якій нічого приховувати. Юнак зрозумів, що вирішується його доля, в його житті настає перелом. Але жоден м’яз не здригнувся на його обличчі, ні найменше хвилювання не відбилося на ньому.
Шарад також зрозумів, що його чекає розлука з єдиною людиною, яка полегшувала його існування. Шарад ще не вмів володіти собою так, як Аріель, тому він опустив очі і навіть намагався не дихати, щоб не звернути на себе уваги страшного Бхарави.
Аріель «взяв прах від ніг» Бхарави, тобто нахилився, торкнувся рукою ніг Бхарави, тією ж рукою доторкнувся до свого чола і сказав:
— Мої думки, мої бажання, мої вчинки, моє життя належить вам.
Бхарава, закінчивши пильний огляд, залишився задоволений. Уперше за всі роки навчання він приголубив Аріеля — доторкнувся кінчиками пальців до його підборіддя і потім поцілував їх.
— Іди за мною, Аріель. Твій перший крок буде кроком уже на новому шляху життя!
Аріель пішов слідом за ним, як добре видресируваний собака.
А Шарад, залишившись на самоті, закрив обличчя руками і, не маючи сил стриматись, заплакав.
Якою ж була його радість, коли опівночі він раптом відчув знайомий дотик руки і почув шепіт Аріеля.
— Це ти, дада?[19] — спитав він пошепки.
— Я, Шарад, не бійся.
— Що з тобою було, дада?
— Тихше!.. Бхарава… Знаєш, він зовсім не індус, а англієць Пірс… Він повів мене до Чарлза Хайда, це вчений. Також сагиб. Хайд, коли побачив Бхараву, вигукнув: «Ось і ви, містер Пірс! І Аріель?» Бхарава так розізлився… заморгав Хайду. Хайд тоді виправився, сказав: «Добрий вечір, Бхарава-бабу!» Але я вже зрозумів, Що Бхарава не індус. А втім, я й раніше догадувався про це. Тут у нас брешуть на кожному кроці.
— І що робив цей Ха?.. — квапив Шарад.
— Хайд? Він лише оглянув мене як лікар, потім сказав Бхараві: «Цілком придатний. Здоровий. За кілька днів він у нас…» Але тут Пірс знову почав робити гримаси, і Хайд наказав: «Приходь рано-вранці, до сніданку, розумієш? До сніданку. Нічого не їж, але добре помийся. Прийми ванну, а не тільки звичайне ваше обмивання». Оце і все.
— Чому ж ти так довго не приходив?
— Бхарава повчав мене: «Покора, покора і ще раз покора!» — Аріель тихо розсміявся.
Цієї ночі друзі мало спали. Шарад сумував, бо мав розлучитися з другом. Аріель думав про те, що чекає його.
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
НА НОВОМУ ШЛЯХУ
Коли наступного ранку Аріель, розпрощавшись з Шарадом, з’явився до Хайда, той зустрів його в білому халаті й білій шапочці.
Вони зайшли в кімнату, що нагадувала і операційну і рентгенівський кабінет, але з складнішою і незвичайнішою апаратурою.
Хайд наказав Аріелю роздягтись ї лягти на стіл, засланий білою клейонкою.
Аріель, як завжди, беззаперечно скорився. Він думав, що йому навіватимуть гіпнотичний сон, який Аріель умів артистично симулювати. Але він помилився.
Хайд наказав Аріелю проковтнути розведений у воді порошок і потім гукнув:
— Уільям, маску!
Юнак у білому халаті і в білому ковпаку наклав на обличчя Аріеля маску з ватою, від якої йшов сильний нудотний запах.
— Дихай глибше, Аріель, і голосніше лічи! — наказав Хайд.
— Один… два… три… — почав Аріель.
В кінці другого десятка він почав збиватися з ліку, робити паузи і незабаром втратив свідомість…
— Ну ось і все, — почув він, коли знову прийшов до пам’яті і розплющив очі. Його нудило, в голові шуміло. Аріель лежав уже на підлозі в кабінеті-лабораторії Хайда. — Ну що, погано себе почуваєш? Нічого, це швидко минеться. Полеж спокійно, — сказав Хайд.
Сам Хайд лежав на циновці, вже напівроздягнений, як завжди, з червоними від бетеля губами і курив люльку, обмахуючись віялом.
Пам’ятаючи попередження Пірса, Хайд вирішив обережно підготувати Аріеля до ролі літаючої людини. І коли Аріель остаточно прийшов до пам’яті, Хайд сказав йому:
19
Дада — старший брат.