Людина, що знайшла своє обличчя

— Якщо б ти задумав полетіти собі, то пам’ятай, що тебе чекає така жахлива, тяжка, страшна смерть, якою не вмирала ще жодна людина. Куди б ти не полетів — на високі гори, в темні джунглі, в дикі пустелі або навіть на край світу, пам’ятай: ми знайдемо тебе скрізь, бо влада наша безмежна. І тоді… — Бхарава став малювати картини всіляких катувань так яскраво, що місіс Дрейден почала щулитися й охати. — І ще пам’ятай: ти не повинен показувати жодній людині, що вмієш літати. Не смій навіть говорити про це. Не смій і літати, підійматися хоча б на дюйм від підлоги без нашого наказу. Не літай навіть тоді, коли ти сам у кімнаті!

І Бхарава почав робити руками жести, які, певно, повинні були закріпити навіювання. Потім уже своїм звичайним голосом він суворо сказав:

— Зараз можеш іти в свою кімнату. Завжди пам’ятай про мої слова.

Аріель уклонився і попрямував до дверей, намагаючись ступати, як звичайно, і побоюючись полетіти при кожному кроці. «Я повинен іти, іти, а не летіти!» повторював він у думці.

Коли Аріель вийшов, Пірс провів його занепокоєним поглядом крізь непричинені двері. Потім він полегшено зітхнув і сказав, ніби відповідаючи на свої думки:

— Ні, він не полетить! Як і всіх вихованців Дандарата, ми цілком обезволили його.

— Все ж необережно було відпускати Аріеля самого, — зауважив Броунлоу.

— Що ж ви, на ланцюжку його будете тепер тримати і відпускати, як прив’язану кулю? — насмішкувато спитав Хайд.

— Можна було б відправити з провідником, який тримав би його за руку, — заперечив Броунлоу, — і потім посадити під замок у кімнату без вікон.

— А коли б він і з провідником полетів? — насмішкувато спитав Хайд.

Дрейден зойкнула від подиву, а Броунлоу звів брови на лоб.

— Хіба це можливо?

— Цілком, — відповів Хайд, — якщо тільки провідник не буде важчий за Аріеля.

— Ще одне ускладнення! — вигукнув Броунлоу.

— Про все це слід було подумати раніше. Я своє зробив, а як ви охоронятимете і демонструватимете вашого Індру, це вже не мій клопіт, — заявив Хайд.

— Містер Броунлоу, — втрутився Пірс, — ваші побоювання зовсім безпідставні. Аріель уже давно на міцному ланцюжку: він не лише обезволений, але й перебуває в постійному гіпнотичному трансі. Я так часто навіював йому під гіпнозом цілковиту покору, що тепер будь-який мій наказ він сприймає як незаперечний і не порушить його навіть під страхом смерті. Це надійніше, ніж залізні кайдани. Я беру всю відповідальність на себе.

Броунлоу знизав плечима і сказав:

— Нехай буде так!

Хайд почав говорити про винагороду, галасливо торгуючись з Пірсом. Вони так сперечалися, що місіс Дрейден, побоюючись, що в неї розпочнеться мігрень, підвелася. Вслід за нею підвівся і Броунлоу.

— Ми з вами ще поговоримо, містер! — сказав Пірс Хайду, проводжаючи гостей.

Вони вийшли з будинку — Пірс з Броунлоу, а Фокс з місіс Дрейден.

Вона розпитувала Фокса, як пощастило «цьому чаклуну Хайду» створити літаючу людину, і, не слухаючи відповіді, перебивала його новими запитаннями: