Людина, що знайшла своє обличчя
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Григорий Г. Кулинич
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Людина, що знайшла своє обличчя». Краткое содержание книги:
Хайд, навпаки, був упевнений в собі і йшов напролом. Хайд не говорив Фоксу, як саме він думає створити літаючу людину. Єдине, що він відкрив Фоксу, — це те, що «розв’язання відбудеться на базі фізики, фізіології та біофізики».
І цього разу розмова почалася з того, що Фокс заявив:
— Мені здається, я натрапив на вдалу думку. Проблема створення літаючої людини лежить у проблемі літання мухи.
Коли Хайд перестав сміятися, Фокс ображено почав пояснювати, намагаючись довести, що його ідея не така вже смішна і безглузда, як здається шановному колезі.
Він довго говорив про спостереження вчених над польотом мухи, про те, якою складною є ця на перший погляд простота. Говорив «про особливі м’язи «прямої» і «непрямої» дії», які є в грудях мухи. Під час польоту крила описують вісімкоподібну фігуру. Завдяки цим своїм особливостям муха може літати, маючи невелику площу крил і витрачаючи порівняно невелику силу. Разом з тим вона піднімає відносно велику вагу свого тіла. І ось коли створити аналогічний апарат, то людина вільно зможе літати на невеликих крилах без будь-яких моторів, використовуючи силу своїх м’язів.
— Розкішно!.. Чарівно!.. Принадно!.. Прекрасно!.. Чудово!.. — після кожного вимовленого слова Хайд реготав, не перестаючи обмахувати віялом обличчя.
Фокс позеленів від образи і спитав:
— Що ж у цьому смішного? Або ж ви мене не зрозуміли, або ж…
— Або ж ви нічого не зрозуміли, — перебив його Хайд. — Так, очевидно, ви зовсім не зрозуміли суті завдання. Що ви пропонуєте? Новий літальний апарат. Тільки й того. Апарат! Механізм, який можна причепити на плечі першому-ліпшому йолопові…
— Чому ж йолопові?
— Апарат, який можна пустити в серійне виробництво. Створити сотні, тисячі людей-мух. З таким проектом можна виступати не в Дандараті, а в військовому міністерстві. Літаючі солдати, розвідники, снайпери, бомбометники — це, звичайно, непогано. І взагалі непогано. Геть сходи, ліфти, ескалатори! Люди-мухи, як бджоли з вулика, вилітають з усіх вікон хмарочосів, роєм летять у здовж вулиць. Чудово! А який простір для альпіністів! Вони на своїх мушиних крилах обліплять Еверести і Монблани, як справжні мухи голову цукру!.. Бачите, ви мене самого захопили вашим проектом. Але, дорогий мій, нам потрібно зовсім інше! Ми повинні створити унікум — людину, яка б могла літати без усякого апарата. Ось так — узяв та й полетів…
— Але якщо зробити таку людину, то можна зробити і сотні, тисячі? — заперечив Фокс.
— Можна, звичайно.
— В чому ж різниця?..
— Різниця в тому, що досить упіймати одну вашу людину-муху, і перший-ліпший інженер, розглянувши ваш апарат, зможе зробити такий самий. Коли ж зловлять мою літаючу людину, то ніхто нічого не відкриє і не зрозуміє. Секрет відомий мені одному. І ця літаюча людина буде єдиною в світі. Зробити другу, десяту можу лише я один — і то за спеціальним замовленням Дандарата. Зрозуміло?
Фокс був зовсім збентежений. Проковтнув пілюлю, і вона здалась йому особливо гіркою. Помовчавши, він сказав:
— Але те, про що ви говорите, я вважаю просто неможливим. Це скидається на пусті вигадки про левітацію факірів. Про це говорять і пишуть немало. Та нам, вченим, не до лиця вірити байкам. Я дев’ять років живу в Індії і ніколи не бачив випадку левітації. І коли б мені про неї сказав очевидець, людина, котрій я цілком довіряю, я б сказав їй: «Друже мій, ви жертва спритного обману або гіпнозу».
— Облишмо факірів у спокої. Уільям! — гукнув Хайд. Із сусідньої кімнати вийшов юнак. Обличчя в нього було бліде, стомлене. — Покажіть містеру Фоксу дослід номер перший.
Уільям вийшов І повернувся з підносом, на якому стояла невелика шкатулка.
— Відімкніть шкатулку ключем, містер Фокс, і підніміть кришку.
Фокс з недовір’ям повернув ключ. Але йому не довелося навіть підіймати кришку — вона сама відчинилась під тиском пружини; з шкатулки раптом вилетіла чорна пориста маса розміром з кулак, стрімко піднялася, з легким стуком ударилась об стелю і ніби прилипла до неї.
Спантеличений Фокс, задерши голову, мовчки дивився на грудку, що нагадувала чорну губку.
— Дістаньте, Уільям! — наказав Хайд.
Уільям приніс драбину, схопив губку рукою і зліз,
— Візьміть, містер Фокс, але тримайте міцніше, не випустіть.
Фокс не відчув ваги губки. Навпаки, губчата маса хоча й не дуже, але тиснула знизу вверх. Уільям взяв з рук Фокса губку, поклав у шкатулку, замкнув її й пішов.