Пожежник

— То так годиться? — запитав Бен.

— Годувати його з пластикового пакета «Зіплок»? Чи ти про дірку в черепі, яку я затулила корком та свічковим воском? Цілком годиться. Усе за найвищими стандартами Клініки Мейо[107].

— Окей, окей. Тільки не треба на мене гарчати. Я ж на тебе не гарчу. Я шанувальник, Гарпер! Ти тут неймовірні речі робиш, — він присів скраєчку ліжка Отця Сторі навпроти неї. Пружини зарипіли. Він поглянув на похмуре спляче обличчя старого. — Жаль, що він не розповів тобі більше про ту жінку, яку намірявся відправити у вигнання. То він нічого не казав, окрім того, що збирається вислати її та подумує вирушити з нею?

— Ні. Він ще дещо сказав.

— Що саме?

— Він сказав, що якщо покине табір, то хоче лишити Джона за головного.

— Джона. Пожежника, — його голос враз став млявим.

— Так.

— Оце цікаво зараз почути такі напрочуд захопливі вісті. Чого б він... Пожежник же навіть не мешканець табору. Сміх та й годі. Чому не Керол? Чому він не обрав би рідну дочку для цієї роботи?

— Може, він знав, що вона з тих параноїдальних невротиків, які вважають вдалою ідеєю роздати дітям зброю, — відказала Гарпер.

Бен рвучко озирнувся на шторку перед почекальнею, наче страшився, що хтось стоїть по інший бік, підслуховуючи їх.

— Це я вирішив розподілити вогнепальну зброю, і ніхто молодший шістнадцяти років її не отримав. І я ще дещо тобі скажу. Я вимагаю, щоб усі Пильнувальники повсякчас ходили з відкритим затвором, щоб наочно довести, що рушниці не заряджені. Якщо я бодай раз побачу закритий затвор на тих гвинтівках, вони смоктатимуть каміння аж до... — він затнувся, залишивши речення незакінченим. Його щоки вкрилися легким рум’янцем. — І якщо заманеться ходити табором й обзивати Керол «параноїдальною», то подумай краще. У тебе й так неприємностей вдосталь. Власне, саме тому я тут. Ти покинула табір два дні тому, подалася додому й ледве не потрапила в руки кремаційного загону. Тоді, втікши від них — дякувати Богу — замість того, щоб вернутися на свій пост, ти попрямувала до Пожежника й пробула там майже всю ніч.

— Мій пост?

— Матінка Керол чітко дала зрозуміти, що очікує від тебе постійного нагляду за батьком, удень і вночі, доки не мине криза. Хоч би якою була розв’язка.

— Найтяжча криза вже минула, і в мене є також інші пацієнти.

— Матінка Керол трохи інакшої думки щодо цього, — Бен похилив голову, якусь мить подумав, а тоді підвів погляд. — Тоді Пожежник і планує виступити? Коли загояться поламані ребра?

— Куди виступити? Нащо?

— Сюди. Щоб захопити табір.

— Він нічого не збирається захоплювати, — Гарпер спало на думку, що вона, цілком можливо, припустилася тактичної помилки, повідомивши старшому лейтенанту Керол, що Отець Сторі уявляв когось іншого на її посаді. А тоді подумала: «Похрін». Якщо на саму думку про боротьбу за владу з Пожежником Бен весь зіщулився, воно й добре. Хай хоч раз відчує себе гнаним та безсилим. — Втім, гадаю, зрештою він вчинить так, як буде краще для табору. Джон завжди так робить.