Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
— Це ти поклала мені на ліжко? — запитала, простягнувши камінець, Гарпер.
Мінді захитала головою.
— А хто?
— Вам хіба не стало б краще, — запитала дівчина, — якби ви врешті прийняли покарання? Певна, Еллі стало б. — Її очі розширилися від раптового осяяння. Вона посунулася до краю дивана. — Що, як ви покладете камінець до рота на якихось п’ять хвилин? Я всім розповім, що то було цілих півгодини.
— Навіть на п’ять секунд не подумаю, — відказала Гарпер. — О, і Мінді? Наступного разу, як матимеш запалення міхура...
Мінді витріщилася на неї зляканими очима, очікуючи приниження.
«То підеш і просцишся», — подумки сказала Гарпер, та в реальності лише зітхнула й промовила: — Забудь, — розвернулася і пішла назад до палати.
Її темперамент не надто добре поєднувався з дошкульними ремарками. Кілька разів у житті, коли вона говорила людям справді гидкі речі, у роті лишався неприємний присмак. Камінь навряд смакував би гірше.
3
Це сталося знову — цього разу гірше — наступного ж вечора, під час сніданку.
Коли Гарпер виринула з темряви, обтрушуючи з волосся талий сніг, приміщенням кафетерію, звиваючись, уже тягнулася черга. Вона притьмом бігла з лазарету, поки холодний вітер усю дорогу шарпав їй спину. Гарпер не відчувала власних вух, і, щойно вчувши запах кленового сиропу та вівсянки, зрозуміла, яка все ж таки голодна.
Половина людей з табору вже повсідалися, приміщення наповнював жвавий гамір розмов та клацання ложок у мисках. Було так шумно, що вона спершу навіть не розчула, як до неї говорить Ґейл Нейборс, аж поки Ґіліян Нейборс не тицьнула їй у бік, щоб привернути увагу.
Близнята Нейборс стояли пліч-о-пліч відразу за нею. Вони були одягнені в однакові водолазки, і через цей невдалий підбір гардеробу обидві були схожі на Штучку №1 та Штучку №2 з книжок Доктора С’юза[102].
— Учора Еллі цілий день не їла, — промовила Ґейл. Гарпер була майже певна, що говорила саме Ґейл — вона була поміж них тією, в якої гостре підборіддя.
Гарпер повернулася до них спиною.
— Якщо вона не хоче їсти, це її справа. Ніхто її голодувати не змушує.
Одна з сестер смикнула її за рукав, тож Гарпер довелося озирнутися на них.
У Ґіліян вигляд був куди менш привітний, ніж у сестри. Її губи стислися в тоненьку бліду смужку. Дівчина давно не голила голову, тож шкіра на ній встигла вкритися легкою щетиною.
— Це правда, що потрібно лише півгодини з камінцем у роті, щоб ви загладили свою провину? — запитала Ґіліян.
— Ага, а ще мою гідність на додачу.
Сестри змовчали. Гарпер знову розвернулася до них спиною. Черга повільно рухалася вперед.
— Ну ти й зарозуміла сука, — стишено проказала котрась із них.
Цього разу Гарпер озиратися не стала.
— Знаєш, дехто думає... — промовила інша, але перша відразу ж її обірвала.
Гарпер було байдуже, хто там що думав, тож вона не стала вшановувати цю ремарку відповіддю.
Вона гадки не мала, що Еллі чергує в їдальні, накладаючи черпаком вівсянку, поки не дісталася прилавка. Вона й досі мала камінь у роті, це було помітно по тому, як вона стискала губи.
Еллі підвела погляд і втупилася в Гарпер мокрими, повними презирства очима. Тоді потягнулася під прилавок, дістала звідти гладенький овальний шматок граніту, поклала його в миску і простягнула їй.
Гарпер поставила свою тацю й пішла геть, поки сестри Нейборс давилися сміхом.
4
Пізно вночі — чи рано вранці, це вже як подивитися, — в самотній палаті лазарету, яка слугувала за класну кімнату, Нік навчав її говорити без слів, а Гарпер була його уважною ученицею.
Якби в когось виникли запитання, чому Нік досі залишався у лазареті, а не з сестрою в дівочому гуртожитку чи з рештою чоловіків у чоловічому, Гарпер відповіла б, що хоче тримати його біля себе, під наглядом. Вона б заявила, що хвилюється за можливе запізніле утворення пахової грижі внаслідок проведеної нею влітку апендектомії. Одного лише слова «пахова» вистачало, щоб відстрашити будь-кого від подальших запитань. Втім, жодних розпитувань не було взагалі; Гарпер припускала, що лише кільком людям насправді цікаво, де взагалі спить Нік. Коли не маєш голосу, то й особистості не маєш. Більшість людей звертали на глухих не більше уваги, аніж на власну тінь.
102
Штучка №1 та Штучка №2 (англ. Thing One and Thing Two) — персонажі серії дитячих книжок американського письменника Доктора С’юза про Кота в капелюсі; двоє блакитноволосих пустотливих коротунів, схожі між собою зовні та однаково одягнуті.