Пожежник

Рене закашляла, здавалося, промовляючи: «Заткнися».

Бену знадобилася якась мить, щоб опанувати себе. Він зчепив пальці рук на колінах і поглянув на чашку, утворену долонями.

— Повернімося до того, як ти подалася блукати з табору. Я все думав, що нам з цим робити. І здається, я знаю, як усе залагодити.

— Що значить «залагодити»? Нема чого лагодити. Я пішла, я прийшла, все гаразд, та й по всьому.

— Не все так просто, Гарпер. Ми тут намагаємося захистити сто шістдесят три людини. Сто шістдесят чотири, якщо рахувати дитя, яке ти виношуєш. Ми мусимо вдатися до певних заходів, щоб гарантувати всім безпеку. Якщо люди робитимуть певні вчинки, які є небезпечними, що ж, неодмінно мають бути наслідки. Якщо люди крастимуть. Якщо приховуватимуть запаси. Якщо їм заманеться кудись податися і, цілком імовірно, потрапити в полон до людей, які бажають нам усім смерті. Гарп, я розумію чому ти повернулася додому. Розумію, що ти бажала як краще. Та всім дітлахам, які бодай раз відвідували недільну школу, відомо, куди ведуть благі наміри. Ти ризикувала не лише своїм життям та життям того цінного вантажу, який носиш під серцем...

Гарпер не була певна, чому від слів «цінний вантаж» їй стало зле. Не стільки через «цінний», скільки через «вантаж». Певно, знову ж таки через відразу до кліше. Коли доходило до мовних кліше, Бен Патчетт за словом у кишеню не ліз.

— ...ти також ризикувала життям Отця Сторі, та й кожного в таборі. Це було небезпечно та необдумано, ти порушила правила, які існують з поважних причин, і це не може лишитися без наслідків. Навіть для тебе. І повір мені: наслідки за небезпечні діяння мають бути неодмінно. Мусить бути спосіб підтримувати порядок. Кожен бажає цього. Інакше б тут нікого не залишилося. Люди хочуть знати, що ми вживаємо заходів задля убезпечення цього сховку. Їм потрібен закон. Потрібно розуміти, що хтось за ними приглядає. Можливо вони навіть почуватимуться краще, якщо знатимуть, що за головних у таборі — кілька самодержців. Міць породжує впевненість. Отець Сторі, хай його Бог милує, — він нерішуче зиркнув через плече на непритомну сплячу постать позаду, — здавалося, ніяк не міг цього втямити. Його рішенням для всіх негараздів було слово «обіймімося». У відповідь на низку крадіжок він сказав, що матеріальні блага високо переоцінені. Справи почали гіршати ще до того, як ми привели до табору тюряжників. Отож...