Пробуджені фурії
- Автор: Морган Ричард
- Серия: Такеши Ковач #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-238-9
- Переводчик: Виталий Ракуленко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Пробуджені фурії». Краткое содержание книги:
Не знаю, скільки Вірджинія Відаура розповіла колегам-серферам, але сама присутність жерця в Кем-Пойнті свідчила, що нам не можна вертатися з нападу на Рильські Скелі й залишатися на Смузі. Якщо Нове Одкровення змогло вистежити мене аж сюди, інші можуть бути ще компетентніші.
Пляж Вчира як притулок пропав для нас.
Марі Адо озвучила те, що, певно, було загальним настроєм.
— Це ти все пересрав, притягнувши своє краб’яче лайно в нашу гавань. Тож ти й знайдеш, як це розв’язати.
І я знайшов.
Одне з прописних посланських умінь — працювати з тим, що є під рукою. Я оглянув найближче оточення, згадав про все, де міг на щось вплинути й миттєво побачив рішення. Особисте лайно зашкодило нам, тож особисте лайно й витягне нас із багна, не кажучи вже про те, що побічно вирішиться ще одна моя персональна проблема. Іронія ситуації аж сліпила мене своєю усмішкою.
Але мій план сподобався не всім. Наприклад, Адо.
— Довіритися драним гайдукам? — за цими словами вчувалася зневага добре вихованої жительки Міллспорта. — Ні. Дякую красно.
Сьєрра Трес звела брову.
— Ми використовували їх раніше, Марі.
— Це ти використовувала їх раніше. Я до таких покидьків і близько не підходжу. До того ж цього ти не знаєш.
— Не його, але про нього. Мала справу з тими, хто мав справу з ним, і з того, що я чула, він людина слова. Але я можу перевірити його. Кажеш, він тобі винен, Ковачу?
— Дуже.
Вона знизала плечима.
— Тоді цього має бути досить.
— Ох, та заради сраки, Сьєрро. Не можна…
— Шегешвар надійний, — урвав я. — Він серйозно ставиться до боргів з обох боків справи. Тут тільки й треба, що грошей. Якщо вони у вас є.
Кої зиркнув на Бразила, а той кивнув.
— Так, — мовив він. — Ми доволі легко можемо їх дістати.
— Ох, вітаємо з драним днем народження, Ковачу!
Вірджинія пришпилила Адо поглядом.
— Чого б тобі не взяти, та не стулити пельку, Марі? Це не твої гроші. Твої, як я розумію, безпечно лежать у Міллспортському торговому банку?
— А це що має знач…
— Досить, — сказав Кої, і всі позатикалися. Сьєрра Трес пішла дзвонити комусь із кімнати далі по коридору, а решта повернулася до картографічного конструкта. У прискореному віртуальному середовищі Трес не було решту дня — еквівалент приблизно десяти хвилин у реальному часі зовнішнього світу. В конструкті можна використати різницю в часі, щоб робити по три чи чотири одночасні дзвінки, перемикаючись від одного до іншого через хвилинні проміжки, котрі дають тобі секундні паузи на іншому кінці дроту. Повернувшись, Трес отримала достатньо інформації про Шегешвара, щоб підтвердити своє первісне враження. Він був гайдуком старої школи, принаймні у власних очах. Ми повернулися до готельної зали, і я набрав таємний код на телефоні без відео.
Лінія була паскудна. Шегешварів голос чувся крізь сильний фоновий шум, який почасти зумовлювався нерівностями зв’язку між реальним і віртуальним середовищем, а почасти чимось іще. Оте «щось іще» дуже скидалося на людські або нелюдські крики.
— Таку, я тут трошки заклопотаний. Набереш мене пізніше?
— Як ти дивишся на те, щоб я закрив свій борг, Раде? Просто зараз, прямий транш через зашифрований канал. І ще стільки ж зверху.
У віртуальності тиша розтяглася на кілька хвилин. Мабуть, по той бік дроту вагалися десь із три секунди.
— Я дивлюся на це з неабиякою цікавістю. Покажи гроші, і можемо поговорити.
Я глянув на Бразила, котрий показав розчепірену долоню і великий палець на іншій руці, а тоді мовчки вийшов. Я швидко підрахував часові одиниці.
— Перевіряй рахунок, — сказав я Шегешварові. Гроші будуть не пізніш, як за десять секунд.
— Ти дзвониш з конструкта?
— Іди подивися, як припливають грошенята, Раде. Я почекаю.
Далі було легко.
У короткочасному перебуванні у віртуальності нема потреби спати, і творці більшості програм не клопоталися, щоб включити в них відповідний протокол. У довшому зануренні, звісно, здоров’я від цього не зміцнюється. Якщо досить надовго запірнути до конструкта для коротких візитів, здоровий глузд почне розпадатися на шматки. А коли залишитися на кілька днів, то наслідки будуть просто… дивні. Як одночасний загул по тетрамету і ліках для концентрації на зразок «Вершини» чи «Синахвата». Час від часу зосередженість застигає, як заглухлий двигун, але проти цього є прийомчик. Треба вдатися до розумового еквіваленту прогулянки кварталом, змастити розумові процеси, подумавши про щось неспоріднене, і все буде добре. Як і з «Вершиною» і «Синахватом», є вірогідність почати отримувати маніякальну насолоду від дедалі сильнішого дзвону у вухах.