Пробуджені фурії

— Я так розумію, що лягати раненько ніхто не збирається, — сказав я, киваючи на приготування коло ватри.

— За кілька днів усі ми можемо померти насправді, — сказала Трес. — Отоді й поспимо.

Вона рвучко схрестила руки на футболці й стягла її через голову.

Її груди піднялися й безладно заколихалися, коли вона закінчила той рух. Зовсім не те, що мені було потрібно. Вона жбурнула футболку на пісок і рушила до води.

— Піду поплаваю, — гукнула вона до нас. — Хто зі мною?

Я глянув на Бразила. Він знизав плечима й пішов за нею.

Я дивився, як вони дійшли до води й пірнули в неї, а тоді замахали руками до глибших місць. Через десяток метрів Бразил знову пірнув, майже миттєво вискочив з води й гукнув щось до Трес. Вона вивернулася в його бік й послухала якусь хвильку, а тоді занурилася. Бразил пірнув за нею. Цього разу їх не було десь хвилину, а тоді вони обоє зринули, бризкаючись і балакаючи, уже майже за сотню метрів од берега. Я подумав, що наче стежу за дельфінами біля рифу Хірата.

Я розвернувся праворуч і подався по пляжу до ватри. Люди кивали мені, дехто навіть усміхнувся. Хто б міг подумати, але Деніел підвів очі від місця, де сидів із кількома людьми, котрих я не знав, і запропонував мені щось у флязі. Відмовлятися здавалося грубим. Я перехилив флягу й закашлявся від горілки, досить жорсткої, щоб бути домашньою.

— Міцна штука, — просипів я й повернув фляжку.

— Так, на цій ділянці Смуги подібного їй нема, — він недоладно помахав рукою. — Присядь, випий ще. Це Андреа, моя ліпша подруга. Хіро. Стережися його, він набагато старший, ніж виглядає. Пробув на Вчирі довше, ніж я живу. А це Маґда. Трохи паскудить, але варто пізнати її краще, і можна терпіти.