Пробуджені фурії

Але вона взяла фляжку, закликала чашечку прямо в долоню і налила собі.

— Кампай, — сказала вона.

— Пор носотрос.

Ми випили. Вона всілася на автоформу навпроти мене.

— Намагаєшся викликати в мене тугу за домом?

— Не знаю. А ти намагаєшся злитися з місцевими?

— Я не бувала на Адорасьйон більш як сто п’ятдесят років, Таку. Тепер мій дім тут. І я його частина.

— Ти дійсно добре пристосувалася до місцевої політичної ситуації.

— І до пляжного життя, — вона трохи відхилилася на спинку автоформи й виставила ногу вбік. Нога була гладенька, м’язиста й засмагла від життя на Вчирі, а напилений купальний костюм показував її на повну довжину. Я відчув, як мій пульс трохи прискорився.

— Дуже гарно, — визнав я. — Ярош казав, що ти витратила на цей чохол усе, що мала.

Тоді вона наче усвідомила відверто сексуальну природу такої пози й опустила ногу. Взяла саке в обидві долоні й схилилася над чашечкою.

— Що він іще казав?

— Ну, розмова була не дуже довга. Я просто хотів дізнатися, де тебе можна знайти.

— Ти шукав мене?

— Так, — щось не дало мені зайти далі простого підтвердження. — Шукав.

— І що тепер, коли ти мене знайшов?

Мій пульс зафіксувався на підвищеному ритмі. Повернувся колючий писк у вухах від віртуальної надмірності. Вірджинія Відаура, твердоока й твердотіла, недосяжна інструкторка посланців, що стояла перед нами під час навчання, омріяний взірець жіночої компетентності, що був поза межами досяжності будь-кого з нас. Скалки сміху в голосі й очах, з котрих у менш визначеному типі відносин могла спалахнути чуттєвість. Спустошливо незграбна спроба флірту від Джиммі де Сото за шинквасом у їдальні була відбита жорстокою незацікавленістю. Утверджена влада при повній відсутності сексуальної напруги. Мої власні палкі невтілені фантазії повільно розплющилися під незміримою повагою, що в’їлася аж у кістки, на той самий рівень, що й посланське навчання.

А тоді битви, і будь-які романтичні випари, які могли пережити роки підготовки, остаточно розвіялися. Обличчя Відаури в десятку різних чохлів, різке від болю чи люті чи просто неймовірної зосередженості бойового режиму. Сморід її довго немитого тіла в тісному кораблику з темного боку супутника Лойко, слизота її крові на моїх руках одного вбивчого вечора в Зігічче, коли вона ледь не померла. Вираз її обличчя, коли надійшов наказ розчавити всі сили опору на Неруді.

Я був думав, що ті події перенесли нас за межі досяжності сексуального потягу, сягнули таких емоційних глибин, у порівнянні з якими злягання здавалося жалюгідно мілким. Минулого разу, коли я був на Вчирі й бачив, як нахиляється до неї Бразил — одне тільки її адорасьйонське походження могло викресати з нього жагучі іскри — я відчув лиш неясну зверхність. Навіть під час їхніх тривалих стосунків, на які вони спромоглися з Ярославом, що то спалахували, то вщухали, мені завжди чомусь здавалося, що він якось не сягає серцевини цієї жінки, при боці котрої я воював у більшій кількості куточків Протекторату, ніж звичайна людина встигне побачити на своєму віку.