Пробуджені фурії
- Автор: Морган Ричард
- Серия: Такеши Ковач #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-238-9
- Переводчик: Виталий Ракуленко
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Пробуджені фурії». Краткое содержание книги:
Я начепив питальний вираз, ніби сховавшись у ньому.
— Гадаєш, що це хороша думка? — спитав я.
— Ні, — хрипко відповіла вона. — А ти?
— Гм. По всій правді, Вірджиніє, я дуже швидко втрачаю здатність цим перейматися. Але це не я прив’язаний до Джека Душа-Бразила.
Вона засміялася.
— Джек через таке не перейматиметься. Це ж навіть не насправді, Таку. Крім того, він ніколи не дізнається.
Я оглянув залу.
— Він може з’явитися будь-якої миті. Мені не дуже подобається любитися напоказ.
— Мені теж, — вона підвелася й простягла мені руку. — Ходи зі мною.
Вона вивела мене в коридор. Ідентичні двері віддзеркалювалися в обидва боки анонімного, встеленого сірим килимом коридору, в якому за кілька десятків метрів густіла бліда імла. Ми йшли, тримаючись за руки, підійшли аж туди, де стіни почали зникати в туманці, відчули холодок, який дмухнув звідти, і Відаура розкрила останні двері ліворуч. Ми прослизнули всередину, вже водячи одне по одному долонями.
Напилений одяг знімається швидко. За п’ять секунд по тому, як двері зачинилися, вона спустила мої серферські шорти до кісточок і почала переминати мій швидко загрубілий член у долонях. Я з силою витяг себе з її рук, зняв її купальник з плечей і стягнув його до талії, з силою притиснув долоню до місця, де сходилися стегна. Її дихання стало напруженішим, а м’язи живота смикнулися. Я опустився на коліна й стягнув купальник нижче, через стегна й гомілки, поки вона не змогла виступити з нього. Тоді я розвів її лабії пальцями, провів по розкритому простору язиком, а тоді підвівся й поцілував її в губи. Нею знову пробігла дрож. Вона всмоктала мого язика й легенько його куснула, а тоді поклала обидві долоні на мою голову й відірвалася від мене. Я знову пройшовся пучками по складках її лабій, відчув вологу й жар і легенько натиснув на клітор. Вона здригнулася й усміхнулася до мене.
— І що тепер, — повторила вона, а її очі почали втрачати фокус, — коли ти мене знайшов?
— Тепер, — сказав я. — Я подивлюся, чи м’язи в цих стегнах такі ж сильні, якими здаються.
Її очі спалахнули. Усмішка повернулася.
— Я вкрию тебе синцями, — пообіцяла вона. — І спину зламаю.
— Можеш спробувати.
З неї вирвався тихенький голодний звук, і вона вкусила мою нижню губу. Я підхопив її рукою під коліно й підняв. Вона вчепилася в мої плечі й обвила ногою пояс, а тоді потяглася вниз, до члена, і сильно притисла його до бганок вульви. За час діалогу вона розім’якла й намокла до готовності. Вільною рукою я розкрив її, і вона осіла на мене, видихнувши від проникнення, а тоді почала хитатися від мене й назад усім, що вище талії. Її ноги стислися на моєму поясі з обіцяною силою. Я розвернув нас так, щоб мати за спиною стінку, й сперся на неї. Відчув трохи контролю.
Але ненадовго. Відаура сильніше вхопилася за мої плечі й почала гуляти на моїй ерекції, дихаючи короткими натужними ривками, котрі звучали дедалі вище, що ближче підходила до оргазму. Я відставав ненабагато і відчував, як у члені від кінця до кореня набирається напруга й жар. Я відчував, як труться її тканини об мій жолудь. Я втратив увесь контроль, який мав, ухопив її за сідало обіруч і насадовив її на себе сильніше. Її заплющені очі на мить розкрилися, і вона усміхнулася. Кінчиком язика торкнулася верхніх зубів. Я засміявся у відповідь, туго і замкнено. Далі пішла боротьба — Відаура випинала живіт уперед, а стегна назад, заганяючи голівку мого прутня назад, до входу в піхву, де туго сплелися нервові закінчення, а мої руки насаджували її знову, намагаючись увігнатися в неї по руків’я.
Ця битва завершилася почуттєвою лавиною.
Піт залив нашу шкіру, слизьку під чіпкими долонями…
Тугі усмішки й поцілунки, що більше скидалися на укуси…
Несамовите дихання вискакувало з-під контролю…
Моє обличчя, притиснене до скупих набряків її грудей і плаского, слизького від поту місця між ними…
Її обличчя, що терлося об мою голову щокою…
Одна мить агонії, коли вона з усієї сили відсторонилася від мене…
Крик, може, її, а, може, мій…
…і рідкий вибух розряду, і падіння, судомне сповзання стіною вниз, у купу розкинутих кінцівок і спазматичних тулубів.
Розряд.