Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
3. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються ніякими додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи. Активна участь засуджених у самодіяльних організаціях може враховуватися тільки при оцінці ступеня їх виправлення.
4. Частина 2 ст. 66 КВК України забороняє діяльність у виправних центрах будь-яких політичних партій, оскільки, згідно зі ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні», не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Забороняється у виправних центрах також діяльність професійних спілок. Професійні спілки, відповідно до ст. 2 Закону України від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. На засуджених же до обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 60 КВК України, покладається обов’язок, а не тільки право працювати, у зв’язку з чим статутна діяльність професійних спілок у виправних центрах порушуватиме порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі.
Стаття 67. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі
1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
подяка;
нагородження похвальною грамотою;
грошова премія;
нагородження подарунком;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні.
2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
1. У процесі відбування покарання у виді обмеження волі до засуджених застосовуються як заходи заохочення, так і заходи стягнення.
Заходи заохочення є важливою умовою закріплення позитивних змін в особистості засуджених, які стають на шлях виправлення. Частина 1 ст. 67 КВК України встановлює шість видів заохочень, які можуть застосовуватися до осіб, засуджених до обмеження волі, з них певна частина (подяка, нагородження похвальною грамотою, дострокове зняття раніше накладеного стягнення, дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні) є заходами морального впливу, а певна частина (грошова премія, нагородження подарунком) — матеріального впливу на засуджених.
Подяка може бути оголошена засудженому усно або письмово в наказі начальника виправного центру. Нагородження похвальною грамотою, подарунком, грошовою премією теж повинно оформлюватися відповідним наказом начальника виправного центру, територіального органу чи центрального апарату ДДУПВП. Дострокове зняття раніше накладеного стягнення повинно бути відображене в особовій справі засудженого.
Виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні можливий тільки по території України, при цьому адміністрація виправного центру повинна враховувати можливість своєчасного повернення засудженого до виправного центру. Такий дозвіл може бути наданий засудженому не більш як один раз на місяць (ч. 3 ст. 69 КВК).
Заходи заохочення повинні, по можливості, оголошуватися засудженому у присутності інших засуджених і теж стимулювати їх до правослухняної поведінки.
2. Для застосування будь-якого заходу заохочення необхідні дві підстави: 1) сумлінна поведінка засудженого та 2) його сумлінне ставлення до праці. Ці категорії є оцінними поняттями.
Під сумлінною поведінкою зазвичай розуміється виконання покладених на засуджених обов’язків, дотримання правил громадського порядку, правил проживання, норм законодавства та вимог адміністрації виправного центру. Сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність у засудженого заохочень, а й те, що засуджений подає позитивний приклад поведінки іншим засудженим. Не можна вважати сумлінною поведінкою лише формальний факт відсутності у засудженого не знятих у встановленому порядку заходів стягнення, оскільки дотримання вимог режиму відбування покарання є обов’язком засудженого.