Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Сумлінним ставленням до праці вважається виконання поставлених завдань якісно й у встановлений строк, відсутність порушень трудової дисципліни, належне виконання трудових обов’язків. Це може бути і покращення кількісних та якісних показників виконуваної роботи, прояв трудової ініціативи, підвищення робітничої кваліфікації або успішне оволодіння новою спеціальністю, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе додержання правил техніки безпеки, охорони праці тощо. Державний департамент України з питань виконання покарань рекомендує враховувати, що сумлінне ставлення до праці передбачає також прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, а також відшкодування збитків, заподіяних злочином, і надання матеріальної допомоги сім’ї або виплати аліментів. При оцінці ставлення до праці слід враховувати також виконання засудженим робіт з благоустрою місць позбавлення волі без оплати праці.
3. Якщо засуджені стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою й чесним ставленням до праці довели своє виправлення, то вони адміністрацією виправного центру в установленому законом порядку можуть бути представлені до:
1) заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;
2) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
4. Адміністрація виправного центру до засудженого може застосувати тільки один захід заохочення. Проте власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом до засуджених, які у них працюють, можуть додатково застосовуватися заходи заохочення, що передбачені законодавством про працю.
5. Слід зазначити, що у період 2001—2003 років у ст. 10710 ВТК України передбачався ще й такий захід заохочення, як дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у відпустку терміном до 20 діб один раз на рік, який не знайшов свого подальшого відображення у нормах КВК України. Враховуючи те, що засуджені, відповідно до ч. 2 ст. 60 КВК України, мають право на відпустку, така відпустка повинна їм надаватися і те, що засуджені можуть все ж таки заохочуватися виїздом до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні, то слід повернутись і до такого заходу, як дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру у відпустку. Нічого негативного в цьому не вбачається, оскільки застосування заходів заохочення до засуджених є правом, а не обов’язком адміністрації, прикладом втілення таких принципів кримінально-виконавчого законодавства, як диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки.
Стаття 68. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі
1. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території;
заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;
заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до трьох місяців;
поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
2. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до статті 390 Кримінального кодексу України.
1. Частина 1 ст. 68 КВК України закріплює сім видів дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до засудженого під час відбування покарання у виді обмеження волі. Наявність такої досить розгалуженої системи дозволяє реалізувати на практиці принцип індивідуалізації процесу виконання покарань відповідно до поведінки засудженого та диференційовано підходити до його покарання відповідно вчиненому порушенню.