Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
4. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган не може з власної ініціативи звільнити з роботи засуджених до обмеження волі, які у нього працюють, крім таких випадків: 1) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; 2) переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для подальшого відбування покарання до іншого виправного центру; 3) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; 4) неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я. Ці випадки повинні бути документально підтверджені довідкою адміністрації виправного центру, копією вироку, медичного або іншого висновку про необхідність звільнення з роботи. Перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
5. У разі порушення власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, де працює засуджений до обмеження волі, обов'язків, встановлених у даній статті, адміністрація виправного центру має право звернутися до прокуратури, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, якщо підприємство, установа чи організація перебуває в їх підпорядкуванні, для вирішення питання про притягнення посадових осіб підприємства, установи чи організації до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі
1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров’я органами і закладами охорони здоров’я.
2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров’я.
1. Засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі, гарантується право на охорону здоров'я, в тому числі і на отримання медичної допомоги.
Засуджені до обмеження волі проходять необхідне лікування, як і звичайні громадяни, у районних лікувальних закладах охорони здоров’я за місцем розташування виправного центру на загальних підставах, а не у спеціалізованих лікувальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Хворі, які страждають на активний туберкульоз і хронічний алкоголізм, наркоманію, проходять комплексну терапію під наглядом лікаря-фтизіатра та психіатра-нарколога у районних лікувальних закладах охорони здоров’я за місцем розташування виправного центру.
2. Адміністрація виправного центру зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених, згідно з Порядком медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань ДДУПВП, затвердженим спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6, дотримуватись санітарно-гігієнічних і протиепідемічних правил на території виправного центру.
На засуджених до обмеження волі покладається обов’язок виконувати правила особистої і загальної гігієни та вимоги санітарії.
Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі
1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.
2. Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру.