Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Але загальний тон тут простіший. Декламації, порівнюючи з «Пливем по морю тьми», дуже мало. А найголовніше те, що до низки давніх поетичних тем Карманського прилучилося багато нових і свіжих, які роздвинули рамки його творчості, розірвали коло привичних настроїв, що вже починало звужуватись, і тим відкрили перед поетом перспективу дальшого розвитку.
1919
Гаврило Левченко. Чернігівські силуети{72}
Гаврило Левченко, великий оповідач з Пирятина, автор недоладної драми про «Княза Хорива» (друкованої колись в «Укр. хаті») і довгої низки інших шедеврів, список яких можна бачити на обкладинці, обдарував українське письменство новим збірником.
На перших сторінках нової збірки надибуємо не то «посвяту», не то передмову, в формі авторового листа до поета Гр. Чупринки.
Д. Гаврило Левченко звертається до свого «товариша по перу» — понад головами темних читачів і «завзятих критиків» з своїм художнім profession de foi. Юнґфрау розмовляє з Фінстераргоном:
«Перечитавши мої книжки, ти, мабуть, постережеш, що я не йду тим плаксивим патріотичним шляхом, яким ідуть майже всі наші белетристи, і те, що мої оповідання вільні од всякої риторики та гімназичеської філософії… Я не підношу читачеві замість Шопенгауера, Ніцше і Гартмана якесь безтямне товкмачення песимізму, якийсь безколірний соус… Я не мрію одкривати Америку і спасати людськість. Я не літаю десь в блакиті, а плазую по землі…»
Далі йде цитата з листа Чупринки, де він так вітає нашого автора: «Гаврило, ти, як хочеш знати, уважний обсерватор, дійсний письменник, в тобі є хороша белетристична жила»… тільки оповідання і малюнки «треба виточувати, бо прийдуть кращі часи, і тобі, і твоїй праці зроблять учот».
Похваливши себе устами свого критика і друга, автор просить у нього вибачення на той випадок, коли останній збірник видасться йому (критикові-другові) не досить обробленим; авторові, мовляв, не до того було, — заважала сила всякої роботи по комітетах, управах, радах і товариствах (передмову складено в грудні 1917 р.). Одначе, який би там не був збірник, д. Гаврило Левченко, проте, не хоче, щоби його компетентний кореспондент підносив його «до хмар блакитних, до високих зір привітних», — він бажає почути щире слово, і свого листа закінчує такою урочистою фразою:
«Амінь. Обіймаю і цілую тебе не яко Іуда, не яко розбійник. Твій Гаврило Левченко».
Після передмови йдуть оповідання, здебільшого невеликі, стор. по 2—3. Всіх оповідань 13.
Зміст їх — анекдоти і картинки провінціального життя, зразком може бути «Архієрей». Архієрей вертається до міста з хутора набожної вдови, де святив каплицю. По дорозі трапляється якась пригода з кіньми. Фурман спиняє коні, щоб поправити збрую, а архієрей тим часом виходить з карети подихати повітрям. Але не встигає владика оглянутися по степу, як фурман, не помічаючи, що в кареті нікого нема, поганяє і від’їздить, лишаючи владику на шляху.
От і все оповідання. Дійсно: Америки автор не одкриває.
Оброблення сюжету у автора вельми примітивне, і великий письменник взагалі пише дуже незграбно.
От вам, наприклад, любовна сцена:
— Я не знаю, що я почув би, якби ви, Маріє Павлівно, подивились на мене допитливо і напружено… Але як ви ніколи не пестите мене довгим поглядом, то…